(Продовження. Початок у номері за 15 березня 2011 р.)
«Третя світова теорія»
і створення Джамахірії
Ідеологічною платформою лівійської революції є так звана третя світова теорія Каддафі, яка є своєрідним синтезом ідей «арабського соціалізму», ліворадикального ісламського реформаторства і арабського націоналізму. Систематичний виклад ця теорія отримала в «Зеленій книзі» Каддафі, опублікованій в кінці 70-х рр. Згідно з постулатами цієї книги, джамахірійське суспільство є альтернативою капіталістичному і комуністичному суспільним устроям.
При цьому Каддафі все ж таки вважає комуністичний лад більш прийнятним в порівнянні з «капіталістичним порочним експлуататорським ладом». Відповідно до постулатів Каддафі, «ісламський арабський соціалізм є втіленням соціальної справедливості відповідно до історичної спадщини арабської нації і ідей ісламу». На думку Каддафі, «незважаючи на великі відмінності між марксистським суспільством і державою мас (Джамахірією – О.В.), вони є двома паралельними шляхами, кожен з яких веде до прогресу, чого не можна сказати про капіталізм». Проте з цього зовсім не виходить, що Каддафі був креатурою Кремля до 1991 р. Певною мірою Лівія і СРСР були об’єктивними союзниками на взаємовигідних умовах.
Слід зазначити, що і в Україні ідеї «Зеленої книги» набувають все більш широкого розповсюдження. У цьому легко переконатися, якщо зайти на сайт www.kaddafi.ru. Про це свідчать також ряд міжнародних і регіональних наукових конференцій і круглих столів, проведених у Києві, Сімферополі, Донецьку, Дніпропетровську і Харкові. Три семінари з «Зеленої книги» відбулися в Київському інституті східної лінгвістики і права. Щорічними стали конкурси студентських робіт, що проводяться у Києві, починаючи з 2002 року. Немало українських дослідників вважає, що ідеї «Зеленої книги» Каддафі можуть бути використані в теорії і практиці формування в Україні цивільного суспільства.
У другій половині 70-х років у Лівії відбувалася трансформація традиційних державних інститутів і встановлення нових, таких, що не мають аналогів в практиці державного будівництва. У березні 1977 року була прийнята декларація, відповідно до якої вся влада в країні переходила в руки народу, який отримав можливість управляти державою через «народні зібрання» і «народні комітети», профспілкові та інші громадські організації. Верховним законодавчим органом країни став Загальний народний конгрес. З березня 1979 р. Каддафі склав з себе всі адміністративні повноваження з тим, щоб зайнятися «виключно революційною діяльністю і роботою по подальшому залученню широких народних мас в революційні перетворення». З того часу Каддафі має єдине звання – лідер лівійської революції. У своїй діяльності Каддафі спирається на «революційні комітети», що формуються з лівійців, що своєю діяльністю довели свою відданість ідеалам Вересневої революції 1969 року – «аль-Фатіх».
В результаті проведених соціально-економічних заходів на початку 80-х років Лівія вступила в якісно новий етап свого розвитку, відмінними ознаками якого став зміцнений економічний потенціал і наявність широкої соціальної опори для існуючого устрою. У розвитку Лівії помітно посилилися тенденції соціалістичної орієнтації. Частка держсектора у ВВП до кінця 1975 р. досягла 80%. У 70-ті роки держава монополізувала зовнішню і внутрішню торгівлю, вилучала землю у феодалів і передавала її в користування малоземельним селянам.
За чотири роки перебування у Лівії я не бачив жодного жебрака. Не бачив я цього і в 1997 році, коли знову побував в Лівії. І це незважаючи на те, що в результаті блокади і пониження цін на нафту доходи від її реалізації у 1997 році скоротилися майже в три рази в порівнянні з 1980 роком.
Відповідно до гасла Каддафі – «земля не може бути чиєюсь власністю», в Лівії немає приватної власності на землю. Продаж і здача в оренду земельних ділянок не дозволяється. Тимчасовим власникам дозволено лише передавати свої ділянки в спадок. Передбачаючи зменшення нафтових запасів, ще в кінці 70-х років Каддафі ініціював будівництво грандіозної Великої штучної річки довжиною півтори тисячі кілометрів для подачі води з природного підземного моря в центрі Сахари до родючих земель уздовж середземноморського побережжя Лівії.
На щире переконання Каддафі джамахірійський державний устрій є майбутнім всього світу. Виступаючи з нагоди 35-х роковин лівійської революції, Каддафі закликав США слідувати «Зеленій книзі». На його думку, «якби Америка стала джамахірійської державою, вона змогла б зробити багато хорошого для всього світу, враховуючи її можливості». Дійсно, чому б і не спробувати? І краще зробити це сьогодні, поки ще живий Каддафі – засновник першої у світі джамахірійської держави і класик теорії «прямої демократії». Проте, схоже, що Барак Обама все ще роздумує...
(Далі буде)
