(Продовження. Початок у номерах за 15, 17, 19 та 22 березня 2011 року)
Інформаційно-
психологічні
операції проти Лівії
Сучасні інформаційно-психологічні війни – це сукупність різних форм, методів і засобів впливу на людей з метою зміни в бажаному напрямі їх поглядів, думок, масових настроїв і суспільної свідомості. До інформаційно-психологічних війн вдаються з метою комплексного виведення із ладу системи державного і військового управління супротивника. Ситуація в Лівії є яскравим прикладом ведення країнами Заходу інформаційно-психологічної війни проти режиму Каддафі.
З самого початку інформаційної війни проти Лівії західні ЗМІ всі сили кинули на те, щоб довести «злочини» лівійського лідера М. Каддафі, хоча при уважному розгляді виявляється, що головний «злочин» Каддафі полягає в тому, що він не відмовився від влади, не втік за кордон, а заявив про свою готовність загинути на своїй землі в боротьбі проти бунтівників і західних країн, які їх підтримують. З кожним днем все більш стає очевидним, що всі або майже всі звинувачення проти Каддафі ґрунтуються на вигадках і інсинуаціях.
Незважаючи на спроби деяких сайтів новин та соціальних сайтів (Euronews, Youtube, Twitter, Facebook, «Аль-Джазіра») представити виступи опозиції в Лівії «народною революцією», в якій нібито беруть участь великі маси лівійського населення, насправді це не зовсім так. Втім, звернемося до свідчень очевидців. Ось що, зокрема, – сказав Посол України в Лівії Микола Нагорний в інтерв’ю газеті «2000»:
– Інформація йде дуже спотворена, перебільшена і неперевірена. Створюється враження, що це робиться навмисне. Зокрема, під час відправлення наших громадян, коли ми перебували в аеропорту, нам повідомили, що «Аль-Джазіра» передала: район, де розташоване наше посольство, вже захоплений повстанцями. Ми зателефонували в посольство і нам сказали, що нічого такого не помітили, ніяких рухів. У Тріполі в цілому ситуація контролюється владою. Аналогічно, в найближчих регіонах від Тріполі вона під контролем уряду. Цю інформацію ми отримуємо від наших фахівців – лікарів, які продовжують перебувати в різних місцях країни. На сході інша ситуація. Але, проте, не так все страшно, не так все трагічно, як це зображується в деяких ЗМІ. Дуже багато дезінформації. Ми уважно стежимо за арабськими каналами, і буває деколи дивно дізнаватися, що люди, з якими зустрічався 15 – 20 хвилин тому, виявляється, «перейшли» на бік опозиції.
Про антилівійську спрямованість телеканалу «Аль-Джазіра» свідчить і той факт, що 21 лютого 2011 р. провідний сунітський шейх Юсуф Кардаві видав фетву для лівійських військовослужбовців, закликаючи їх до вбивства Муаммара Каддафі, що само по собі є безпрецедентним проявом політичної заангажованості телеканалу.
Вельми сумнівну інформацію розповсюдив телеканал «Аль-Джазіра» про те, що ізраїльські спецслужби організували вербування і доставляння африканських найманців для боротьби проти повстанців у Лівії, оскільки Ізраїль нібито побоюється, що на зміну цілком світському режиму Каддафі може прийти ісламістський режим, який представлятиме загрозу для Ізраїлю. Безпосередньо вербуванням африканських найманців для відправлення до Лівії нібито займається ізраїльська консалтингова фірма з питань безпеки «Global CST» під керівництвом генерала Ісраеля Зейфа, який взаємодіяв з керівником лівійської служби безпеки Абдаллою ас-Сенуссі. Повідомляється також, що лівійська сторона зобов’язалася виплатити 5 млрд дол. фірмі «Global CST» за надані послуги щодо вербування африканських найманців. Враховуючи, що свого часу Каддафі багато зусиль доклав для боротьби з «сіоністським ворогом», його можливе звертання по допомогу до Ізраїлю про вербування африканських найманців видається вельми сумнівним. З другого боку, зважаючи на те, що Каддафі вже багато років позиціонує себе лідером Африки і має немало друзів серед керівників африканських країн, то при бажанні він міг би обійтися без ізраїльського посередництва.
Деякі ЗМІ поширювали інформацію про те, що Каддафі нібито збирається висадити в повітря нафтопроводи, що він випустив бандитів і ісламістів з в’язниць і вдається по допомогу до африканських найманців. З такою ж вельми сумнівною мірою достовірності повідомлялося про масові бомбардування міст Лівії, які перейшли під контроль повстанців. Проте за даними Генштабу РФ, отриманим від засобів космічної розвідки, які цілодобово відстежують ситуацію в Лівії, жодних авіаційних ударів лівійських ВПС по військовій базі і демонстрантам в Бенгазі зафіксовано не було. Опосередковано відсутність достовірної інформації про нальоти лівійської авіації на демонстрантів вимушена була визнати і Держсекретар США Хіларі Клінтон 1 березня на ХVІ сесії Ради ООН з прав людини в Женеві.
Проте, незважаючи на повну відсутність достовірної інформації про застосування авіації проти демонстрантів, деякі держави, і передусім США та Велика Британія, з самого початку кризи заявляли про свою готовність виступити на боці опозиції і застосувати військову силу проти лівійської влади і сотень тисяч лівійців, що підтримують її. І сьогодні ми, на жаль, спостерігаємо, як країни західної коаліції у складі США, Великої Британії, Франції та інших країн перейшли від слів до «діла», почавши 19-го березня бомбардування військових об’єктів і інфраструктури Лівії, в результаті чого вже загинули і поранені сотні лівійців.
(Далі буде)
