У багатонаціональному Балтському районі є добра традиція: відтворювати родинне древо краю, трепетно берегти тепло родинного вогнища та передавати його від села до села як дорогоцінну естафету любові та вірності. Яскравим прикладом цього став родинний захід, який мав назву «Село моє – краплина моєї країни», що відбувся у селі Немирівське.
Хлібомсіллю зустрічали гостей, серед яких голова районної державної адміністрації Василь Бабанський та голова районної ради Валерій Желіховський.
Під звуки фанфар родинне вогнище і альбом «Родинні скарби Балтщини» немирівській громаді передав голова с. Білине Федір Олександрович Молодець.
Пересипались легендами та ліричними строфами дійства, вшанування достойних родин. Легенда про любов і вірність стала заспівом до розповіді про подружжя Михайла Якимовича та Ольги Василівни Гонтар, які прожили разом понад 50 літ.
Михайло Якимович після служби у Радянській Армії впродовж 13 років працював в колгоспі механізатором, був за кермом тракторів і степових кораблів. Потім – бригадиром комплексної бригади. І ось уже дванадцятий рік працює агрономом в СБК «Зірка». На сьогодні його шістдесятирічний трудовий шлях достойно оцінений багатьма державними нагородами.
Його дружина Ольга Василівна пропрацювала в рільничій бригаді 42 роки. Має численні подяки. Але найбільша винагорода в її житті – діти та онуки. Подружжя виховало двох дітей – доньку Варвару та сина Івана. Мають чотирьох онуків і трьох правнуків.
«Золоте подружжя» разом з напутніми словами передало сімейний вогонь Марині Балтак та Дмитру Шаповалу, котрі вирішили поєднати свої долі.
На родинному святі вшановано найстаршу жительку громади Марію Іванівну Пугач, якій 1 серпня виповниться 90 років.
З теплотою і любов’ю говорилось про ветеранів Великої Вітчизняної війни. Це Макар Євгенійович Кутішевський, Олексій Митрофанович Рябушечко, Марія Кирилівна Сорока та Наум Юхимович Ройтман, котрі мають державні нагороди.
Продовжити і повторити себе в дітях – щедрий Божий дар. І як би не здавалося вам пафосним, діти – й справді квіти нашого життя. А те, у якій атмосфері вони зростатимуть, залежить від батьків. Сім’я Вадима Васильовича та Зої Анатоліївни Кобилянських у цьому сенсі є зразковою. Вона – вчителька, він – механік. Виховують в любові трьох дітей.
Людина праці теж посіла гідне місце на святкуванні. Славляться своєю працелюбністю родини Володимира Кононовича і Любові Василівни Порущенків із Немирівського та Миколи Якимовича і Валентини Дмитрівни Гонтарів із Перельотів, Петра Мефодійовича та Ганни Андронівни Цісарів, вчительська династія Миколи Івановича та Віри Іванівни Дубрових.
На родинному святі не обійшли увагою талановитих людей з золотими руками, народних умільців – різьбяра по дереву Віталія Анатолійовича Лабушняка та майстринювишивальницю Тетяну Григорівну Данилюк. Роботи Віталія Анатолійовича прикрашають храми України, а Тетяни Григорівни – виставки Немирівського та районного Будинків культури, оселі друзів.
Воістину, багато людей сіл і міст заслуговують на те, щоб червоними літерами їхні імена були вписані в альбоместафету «Міцна родина – міцна Україна».
