«Львівський Ставропігіон – це найвища, історично сформована інституція національної освіти і національного духу». Цей вислів письменника Богдана Сушинського став епіграфом до другого тому його монографії (перший вийшов у 2008 році) «Львівський Ставропігіон: між минувшиною і вічністю». Він складається з чотирьох частин, в яких автор далі оглядає історичний шлях інституційних та духовних попередників університету «Львівський Ставропігіон», простежує нелегкий шлях становлення цього закладу в перші роки його існування, а також історію відродження Львівського Ставропігійського Братства. При цьому Богдан Сушинський, академік, почесний професор університету, вперше вводить у науковий обіг чимало документів, фактів, свідчень фундаторів та сучасників цього, тепер уже без сумніву важливого цивілізаційного процесу.
– У суєтності будення ми часом забуваємо, що в назві університету «Львівський Ставропігіон» та в конфесійній суті його духовних попередників закладені вища воля і вище благословення Вселенського Патріарха. В них досвід єднання релігійних та світських громад: братств, гільдій і таємних товариств, накопичений різними народами, вірами, державними устроями та освячений патріаршим покровительством, – ділиться автор на перших сторінках монографії.
Працюючи ще над першим томом історії, Богдан Сушинський настільки пройнявся цими помислами, що перш ніж віддавати рукопис на розгляд ученої ради університету та видавництва, вирішив здійснити паломництво до резиденції Його Святійшества Вселенського Патріарха Константинопольського Варфоломія. І, по можливості, зустрітися з Патріархом, а головне, поклонитися святим християнським реліквіям і в такий спосіб започаткувати новітню традицію паломництва львівських ставропігійців. На жаль, побачитися з самим Патріархом не вдалося, хоча попередня домовленість с Секретаріатом Його Святійшества існувала.
Богдан Іванович впевнений, що аудієнція ще попереду. Проте йому вдалося зустрітися з головою Секретаріату отцем Андреосом. Під час тривалої розмови письменник проінформував його про відродження Львівського Ставропігійського братства та створення університету «Львівський Ставропігіон» і попросив довести це до відома Вселенського Патріарха.
Нотатки, навіяні розмовою з отцем Андреосом, Богдан Сушинський використав замість напутнього слова до другого тому монографії.
Незважаючи на деякі труднощі, другий том побачив світ і зайняв одне з найпочесніших місць в історичній спадщині не тільки Львівського регіону, але далеко за його межами. Адже «Львівський Ставропігіон: між минувшиною і вічністю» – це перша історія університету «Львівський Ставропігіон» (засн. у 2001 р.), який є одним із наймолодших університетів незалежної України та науковопедагогічним і громадськодуховним спадкоємцем Львівської братської школи та Ставропігійського інституту.
