Про продюсерів-няньок, користь дрібниць і гру очима

Свої рецепти того, як ста­ти успішним у світі кіно, запро­понували учням кіношколи другого Одеського міжнародного кінофестивалю відразу три майстри – кінорежисери Валерій Тодоровський, Сергій Соловйов і актор, режисер і викладач Єжи Штур.

Валерій Тодоровський роз­повів, як колись разом із зов­сім іще молодим Євгеном Мироновим відкрив свого роду формулу успіху для актора. Тоді Євген жив разом із родиною в гуртожитку, у тісній 9­метровій кімнатці, і це питання було для нього суперактуальним. У чому ж сенс формули?

– Якщо хороший режисер, хороший сценарій, цікава роль – кидай усе і знімайся безкоштовно. Якщо поганий сценарій, поганий режисер, сумнівна роль – іди, зроби це один раз, зароби грошей, щоб не померти з голоду. Ганебний режисер, ганебний сценарій, ганебна роль – не йди ніколи, помри з голоду, – поділився відкриттям Валерій Тодоровський.

Що стосується серіалів, то вони, на думку режисера, приносять акторам швидку славу, іноді великі гроші, але «обмежують термін їхньої за­требуваності 3 – 5 роками». Валерій Тодоровський вважає, що сьогодні більшості молодих акторів бракує професійної майстерності, якою так виріз­няються їхні старші колеги. І тому навіть ті представники молоді, які сьогодні домоглися популярності, все одно залишаються «проб­лемними». А от у «старих» усе цілком гаразд. У них постійно є пропозиції зніматися.

Кілька слів режисер сказав і про продюсерів. Озвучив своєрідні метафори: «Якщо фільми – це діти, тоді режисери – батьки, а продюсери – їхні няньки». Нянька ж теж дуже важлива для становлення дитини, і вона не засліплена тією любов’ю, у якій часом потопають батьки, а тому має критичний сторонній погляд.

З величезним успіхом прой­шов і майстер­клас від творця знаменитої кінотрилогії «Асса», «Чорна троянда – емблема печалі, червона троянда – емблема любові», «Дім під зоряним небом».

– Раніше зазвичай вважалося, що режисер – чоловіча професія. Зараз просто страшна справа – самі тільки жінки йдуть у режисери. Ми їх вирішили добирати за зовнішніми даними, і я запитую в них щось на зразок такого: «Ну, і куди вам у режисери з такими ногами?» – жартував Сергій Соловйов.

А ось порада режисера: «Створюючи кіно, не треба за­хоплюватися глобальними й занадто серйозними темами. Великі речі найчастіше народ­жуються із дрібниць».

Дуже оригінальне форму­лювання того, що мусить являти собою режисер, дав голова журі кінофестивалю польська знаменитість Єжи Штур на по­чатку зустрічі з учнями: «Професія режисера – це баланс між прапорщиком і поетом». І попросив не вважати цю зустріч майстер­класом. З погляду Єжи, для успіху кінострічки завжди найважливіший сценарій. Помилки акторів, сценографію згодом іще можна якось ви­правити, а помилки сценарію – ні. Будь­який фільм починається з невеликого переказу того, про що режисер хоче розповісти глядачеві, зазначив пан Штур.

– Потім беремося до сценарію, прописуємо драматургію, але не чіпаємо діалогів. При ство­ренні діалогів завжди багато помилок. Бажано залучати на цьому етапі акторів – саме їм належатиме вимовити й відчути текст. І говорити вони мусять не тільки губами, але й очима. Коли персонажі прописані, починається кастинг, де вибір режисера неодмінно мусить підтвердити оператор, бо саме він фільмуватиме ці очі. Тому така важлива фотогенічність актора.

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті