Виставки

Дюку де Ришельє присвячується

В Одеському історико­краєзнавчому музеї відкрилася експозиція, присвячена 245­й річниці від дня народження легендарного градоначальника Одеси, французького та російського державного діяча Армана Еммануеля Софія­Септімані де Віньєро дю Плессі, графа де Шиньйон, герцога де Ришельє. У нас більше відомого як Еммануїл Осипович де Ришельє (25.09.1766 – 17.05.1822 рр.).

З його короткої біографії можна довідатися, що Еммануїл Осипович прапраправнучатий племінник відомого кардинала Ришельє. У 1783 році одержав придворну посаду – став камергером короля Людовика XVI. У роки Великої французької революції емігрував, спочатку до Австрії, потім до Росії.

Вступив на військову службу. Брав участь у взятті Ізмаїла (1790), 21 березня 1791 року удостоєний ордена святого Георгія 4­го класу, іменної зброї «За хоробрість». У 1796 році подав у відставку, ви­їхав до Відня.

З 1803 року знову в Росії, Олександр I призначив його градоначальником Одеси, а у 1805 році – генерал­губернатором Новоросійського краю.

За підтримки імператора у 1804 році герцог домігся зняття з Одеси податкового тягаря хоча б на певний час. Він зумів довести доцільність вільного транзиту для всіх товарів, що привозилися морем до Одеси, і навіть тих, що прямують до Європи. Вніс значний внесок у розбудову Одеси та розвиток Новоросії.

З 1814 року герцог знову у Франції, ставши у 1815 році за наполегливою вимогою царя Олександра І Прем’єр­міністром уряду Людовика XVIII. З 1816 року – член Французької академії, де посів місце вигнаного з Франції бонапартиста Антуана Арно.

Помер бездітним 17 травня 1822 року. Похований у церкві Сорбонни у Парижі. Титул герцога Ришельє перейшов його племінникові, Арману Франсуа Одет де Ла Шапель де Сен­Жан де Жюмільяк.

Відвідавши Одеський історико­краєзнавчий музей, можна на якийсь час зануритися в ту далеку епоху, побачити унікальні експонати, зокрема портрет олією легендарного градоначальника, його мармурове погруддя скульптора Ж. Рюнтеля (Париж, 1819 р.), подарований мером Парижа Одесі, предмети побуту тієї пори – годинник, свічник тощо.

Матеріали, представлені на виставці, переконані працівники музею, будуть цікаві історикам, краєзнавцям, численним шанувальникам історії Одеси.

Любов МЕЛЬНИЧУК

Незручний дарвінізм

Ілля Чичкан – художник і провокатор, що не любить слово «епатаж», автор концепції психодарвінізму – зворотнього розвитку людського мислення. Один із найвідоміших і найнеординарніших українських художників. У 2009 р. на 53­му міжнародному Венеційському бієнале разом з японським фешн­дизайнером Міхара Ясухіра підготував проект­інсталяцію «Степи мрійників» (музика, перформанс, відео), зануривши павільйон у мультимедійну атмосферу.

У галереї «Худпромо» відкрито експозицію «Monkeywood» – відображення його особистої концепції розвитку людини. Перетворення мавпи на людину, за теорією Ч. Дарвіна, і зворотній хід еволюції – знову на мавпу, «під наглядом» І. Чичкана. Проект складається з двох частин: «Monkeywood», де художник переосмислює символічні образи нашого часу, і «Monkey Business» – роботи, виконані на грошових купюрах, що підкреслює нестабільність внутрішньосуспільних відносин. Вони є ідейним продовженням основної теми – зворотнього розвитку людини.

Празький, Белградський, бієнале у Сан­Паоло та Йоханесбурзі. До своєї «еволюційної» вершини Ілля Чичкан як художник наблизився, коли був запрошений на дуже старий та престижний арт­форум – Венеційський бієнале, а його картини тепер оцінюються на аукціонах у десятки тисяч «американських президентів».

У концептуальному та естетичному напрямі розвитку для нього важливий момент самовизначення. Якщо взято якусь тему, то її потрібно тримати, дуже складно робити щось нове. Вибір диктує час і строге правило – художник своєю творчістю повинен відображати епоху.

Олексій ІВАНОВ

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті