Дюку де Ришельє присвячується
В Одеському історикокраєзнавчому музеї відкрилася експозиція, присвячена 245й річниці від дня народження легендарного градоначальника Одеси, французького та російського державного діяча Армана Еммануеля СофіяСептімані де Віньєро дю Плессі, графа де Шиньйон, герцога де Ришельє. У нас більше відомого як Еммануїл Осипович де Ришельє (25.09.1766 – 17.05.1822 рр.).
З його короткої біографії можна довідатися, що Еммануїл Осипович прапраправнучатий племінник відомого кардинала Ришельє. У 1783 році одержав придворну посаду – став камергером короля Людовика XVI. У роки Великої французької революції емігрував, спочатку до Австрії, потім до Росії.
Вступив на військову службу. Брав участь у взятті Ізмаїла (1790), 21 березня 1791 року удостоєний ордена святого Георгія 4го класу, іменної зброї «За хоробрість». У 1796 році подав у відставку, виїхав до Відня.
З 1803 року знову в Росії, Олександр I призначив його градоначальником Одеси, а у 1805 році – генералгубернатором Новоросійського краю.
За підтримки імператора у 1804 році герцог домігся зняття з Одеси податкового тягаря хоча б на певний час. Він зумів довести доцільність вільного транзиту для всіх товарів, що привозилися морем до Одеси, і навіть тих, що прямують до Європи. Вніс значний внесок у розбудову Одеси та розвиток Новоросії.
З 1814 року герцог знову у Франції, ставши у 1815 році за наполегливою вимогою царя Олександра І Прем’єрміністром уряду Людовика XVIII. З 1816 року – член Французької академії, де посів місце вигнаного з Франції бонапартиста Антуана Арно.
Помер бездітним 17 травня 1822 року. Похований у церкві Сорбонни у Парижі. Титул герцога Ришельє перейшов його племінникові, Арману Франсуа Одет де Ла Шапель де СенЖан де Жюмільяк.
Відвідавши Одеський історикокраєзнавчий музей, можна на якийсь час зануритися в ту далеку епоху, побачити унікальні експонати, зокрема портрет олією легендарного градоначальника, його мармурове погруддя скульптора Ж. Рюнтеля (Париж, 1819 р.), подарований мером Парижа Одесі, предмети побуту тієї пори – годинник, свічник тощо.
Матеріали, представлені на виставці, переконані працівники музею, будуть цікаві історикам, краєзнавцям, численним шанувальникам історії Одеси.
Любов МЕЛЬНИЧУК
Незручний дарвінізм
Ілля Чичкан – художник і провокатор, що не любить слово «епатаж», автор концепції психодарвінізму – зворотнього розвитку людського мислення. Один із найвідоміших і найнеординарніших українських художників. У 2009 р. на 53му міжнародному Венеційському бієнале разом з японським фешндизайнером Міхара Ясухіра підготував проектінсталяцію «Степи мрійників» (музика, перформанс, відео), зануривши павільйон у мультимедійну атмосферу.
У галереї «Худпромо» відкрито експозицію «Monkeywood» – відображення його особистої концепції розвитку людини. Перетворення мавпи на людину, за теорією Ч. Дарвіна, і зворотній хід еволюції – знову на мавпу, «під наглядом» І. Чичкана. Проект складається з двох частин: «Monkeywood», де художник переосмислює символічні образи нашого часу, і «Monkey Business» – роботи, виконані на грошових купюрах, що підкреслює нестабільність внутрішньосуспільних відносин. Вони є ідейним продовженням основної теми – зворотнього розвитку людини.
Празький, Белградський, бієнале у СанПаоло та Йоханесбурзі. До своєї «еволюційної» вершини Ілля Чичкан як художник наблизився, коли був запрошений на дуже старий та престижний артфорум – Венеційський бієнале, а його картини тепер оцінюються на аукціонах у десятки тисяч «американських президентів».
У концептуальному та естетичному напрямі розвитку для нього важливий момент самовизначення. Якщо взято якусь тему, то її потрібно тримати, дуже складно робити щось нове. Вибір диктує час і строге правило – художник своєю творчістю повинен відображати епоху.
Олексій ІВАНОВ
