«Головний принцип – бібліотека як центр спілкування»

Мережу бібліотек Одеської області становлять три обласні бібліотеки (універсальна наукова ім. М. Грушевського, обласна дитяча ім. Н. Крупської, обласна для юнацтва ім. В. Маяковського) та 863 публічні, які об’єднані у 35 централізованих систем. Інформаційний ресурс – 15,6 млн примірників книжок та періодичних видань. З них українською мовою – 5 млн 86 тисяч примірників, російською мовою – 8 млн 605 тисяч, болгарською ­ понад 9 тисяч, молдавською – 60 тисяч, гагаузькою – 2 тисячі 200 примірників. Протягом року книжкові фонди поповнюються більш ніж на 150 тисяч книжок. З них понад 70 тисяч одержують сільські бібліотеки. На сьогоднішній день читачами бібліотек області є 811 тисяч громадян.

Про це розповіла Ірина Щегольова – начальник відділу культосвітньої роботи та народної творчості управління культури і туризму Одеської обласної державної адміністрації:

– В Одеській області збережено централізовану систему комплектування бібліотечних фондів, яка дозволяє виділяти кошти з обласного бюджету на поповнення книжкових фондів бібліотек та передплату. На все це у 2011 році було виділено 1 млн грн.

Що стосується соціальної підтримки працівників бібліотек, це питання перебуває під контролем обласної державної адміністрації. Бібліотекарі вчасно і у повному обсязі одержують заробітну плату та матеріальну допомогу на оздоровлення. Крім того, губернатор Едуард Матвійчук призначив щомісячну стипендію ветеранам – колишнім працівникам бібліотечної сфери. Велику увагу обласна адміністрація приділяє і питанням поліпшення матеріально­технічної бази обласних бібліотек. Відремонтовано частину приміщень обласної дитячої та універсальної наукової бібліотеки ім. Грушевського. Завдяки допомозі доброчинного фонду Едуарда Матвійчука «За Одещину» обласна юнацька бібліотека одержала до свого 35­річчя подарунок – плазмовий телевізор.

Загалом в області 1733 бібліотекарі, з них 581 мають закінчену вищу освіту, 235 працівників – з вищою спеціальною освітою. 773 фахівці працюють понад 20 років, а 234 – молоді працівники зі стажем роботи до трьох років.

Бібліотеки області працюють над виконанням декількох проектів, спрямованих на розв’язання соціальних проблем. Серед них проект «Бібліотека проти самітності». Цей проект був ініційований обласною універсальною науковою бібліотекою ім. Грушевського, а потім розширений та доопрацьований радою директорів обласних бібліотек. Головною його метою є принцип – «Бібліотека – центр спілкування». Проект складається з трьох блоків та розрахований на роботу як з дорослими читачами, так і з підлітками. Його головна мета – навчити людей користуватися інтернетом, створити аматорські об’єднання, а також провадження різнопланових цільових масових заходів.

В області створено систему центрів інформації, які висвітлюють діяльність органів влади та місцевого самоврядування. В ОУНБ ім. Грушевського разом з Головним управлінням юстиції в Одеській області відкрито консультаційний пункт безкоштовної юридичної допомоги для малозабезпечених громадян, а для юних читачів – ігри ерудитів з питань права.

У 2009 – 2011 роках був розроблений також проект «Читацька Одещина». До його реалізації долучилися Одеська організація Національної спілки письмен­ників України, фахівці Пів­ден­но­­українського педагогічного університету ім. К. Ушинського, обласна газета «Одеські вісті», три місцеві телевізійні канали.

Наш кор.

Городнє – село читачів

Як ви гадаєте, скільки часу присвячують читанню сільські жителі? Так, вони справді від зорі до зорі зайняті роботою на землі. Та усе­таки, у селі Городньому, що в Болградському районі, за рік прочитують 20 тисяч книжок! І це лише в сільській бібліотеці – є ще шкільна.

Традиція жити з книжками розвивалася ентузіастами бібліотечної справи десятиріччями копіткої праці. У Городньому в бібліотеці завжди працювали освічені, віддані своїй професії люди. Вони знають, хто і що бажає почитати. Одні беруть історичну літературу, другі – науково­популярні журнали, треті вчитуються в енциклопедії. Завідувачка бібліотеки Олена Терзі та бібліотекарка Катерина Газібар (на знімку), знаючи інтереси та захоплення своїх земляків, кожному намагаються запропонувати ту книжку, яка буде не лише цікава, але й збагатить багаж знань. Вони якоюсь мірою формують ту культурну ауру, якою вирізняється це село.

Городненська школа за рейтингом – одна з кращих у Болградському районі, а хіба може сільська інтелігенція жити без книжок? Свого часу не проходили повз бібліотеку юні Червенкови. Микола став згодом доктором історичних наук, Степан – директором музучилища в Софії (Болгарія), Олена – педагогом. Частими відвідувачами сільської бібліотеки були Петро та Степан Стоянови, які присвятили життя мистецтву.

Побувавши в сільській бібліотеці, а було це навесні, ми звернули увагу на розмаїття тематичних виставок, які складені з таким знанням справи, що рука сама тягнеться до журналу або книжки. Привертає увагу і мовна розмаїтість. У Городньому живуть болгари та представники багатьох інших національностей, якими багатий Бессарабський край: і для кожного знайдеться література рідною мовою.

А ще в читальній залі ми побачили виставку, якою, мабуть, не зможе похвалитися жодна сільська бібліотека – це цілий стенд публікацій газети «Одеські вісті» про жителів села. У Городньому живуть люди найрізноманітніших професій та захоплень: є тут свої кулібіни та мічуріни, таїрови і навіть крилови.

Про роль бібліотеки в житті села говорить той факт, що розмістили її в найпросторіших приміщеннях будівлі сільської ради. Світла читальна зала з великими вікнами, зручне розташування книжкових стелажів. Єдиний мінус – це мінусова температура взимку. Усе село має можливість користуватися природним газом, але до адмінбудинку у сільського голови Миколи Дмитровича Богоєва ще руки не дійшли. Але, як кажуть, Москва не одразу будувалася. Олена Терзі та Катерина Газібар вдячні керівникові села за те, що розмістив бібліотеку в центрі, у найкращому будинку під державним прапором. А взимку відвідувачів вони зігрівають теплом своїх сердець.

Антоніна фоміна,Болградський район

Єдина в Україні…

Читачі цієї бібліотеки – і дорослі, й діти. Сюди по книжки улюблених авторів приходять економісти, медики, вантажники, будівельники, міліціонери, журналісти, школярі та пенсіонери. Приходять цілими родинами, разом з дітьми та онуками. Є навіть і бібліотечні працівники, які у своїх фондах не завжди можуть знайти книжку, що їх цікавить.

Це єдина приватна бібліотека, причому не тільки в Одесі та Одеській області, але й в Україні. Розташована вона на розі вулиць Новосельського та Преображенської. 25 тисяч примірників книжок, серед яких кожен може знайти те, що йому до смаку – класичні проза та поезія, історичні романи, детективи, фантастика та фентазі. Тут книжки практично будь­якої тематики, включно з літературою із психології та історії. Господарі бібліотеки постійно стежать за літературними новинками і намагаються придбати книжку одразу ж після її виходу з видавництва. На книжкових полицях палітурки, на яких красуються прізвища найвідоміших і найпопулярніших авторів – Людмили Улицької, Діни Рубіної, Василя Аксьонова, Дмитра Бикова. Самі читачі підказують бібліотекарям, які книжки слід придбати, що найбільше подобається і затребуване. І ті дослухаються до думки читачів, намагаючись задовольнити їхні запити. За словами господарки бібліотеки Олени Новоторової та її мами Лілії Миколаївни, є серед них багато не тільки цікавих, але навіть відомих у місті людей. Наприклад, фотохудожник Георгій Ісаєв та його дружина Олена Олександрівна, учений секретар Одеського літературного музею, яку одесити знають як ведучу на АТВ програми «Поговорим о странностях любви», Галина Грибоєдова, популярна телеведуча 80­х років.

А починалося все з домашньої бібліотеки, де одного чудового дня просто забракло місця для всіх книжок. І тоді виникла ідея поділитися з іншими.

– Ми з донькою вирішили створити приватну публічну бібліотеку, – розповідає бібліотекарка Лілія Миколаївна. Після проходження всіх формальностей, пов’язаних з реєстрацією нашої бібліотеки як підприємства, ми для початку орендували невеликий закуток у головному корпусі ринку «Північний». Тоді наш книжковий фонд становив лише кілька стелажів. Поступово кількість літератури, як і кількість наших читачів, зростала. І ось тепер, через 7 років, для того, щоб вмістити всю літературу, ми орендуємо приміщення на 100 квадратних метрів. Оскільки бібліотечна справа зовсім неприбуткова, для нас це досить дорого. Тому наші постійні і віддані читачі нещодавно підписалися під звертанням до мера міста Олексія Костусєва з проханням виділити під нашу бібліотеку приміщення з муніципального фонду. Оренду його оплатити буде все­таки не так важко. Сподіваємося, що міська влада почує наше прохання і подасть таку допомогу. А заощаджені кошти ми зможемо спрямувати на придбання книжок, які, на жаль, сьогодні дорожчають з кожним днем.

Вікторія ЄРЬОМЕНКО,«Одеські вісті»

«Нам 35!»

У вересні цього року Одеська обласна бібліотека для юнацтва ім. В.В. Маяковського відзначає свій 35­річний ювілей. За цей час бібліотека не раз була змушена змінювати місце розташування, переїжджаючи з одного приміщення до іншого, але при цьому зуміла не лише зберегти і примножити свої фонди, але й значно збільшити кількість читачів…

Про те, як починала своє існування юнацька бібліотека, чого змогла досягти за ці роки, з читачами «ОВ» ділиться її директорка, заслужений працівник культури України Людмила Пономаренко.

Читачі зі стажем, мабуть, пам’я­тають нашу бібліотеку, розташовану ще по вулиці К. Лібкнехта, 33. Приміщення були невеликі, аварійні, з грубним опаленням. Книжковий фонд становив у той час 54 тисячі примірників. Читачів було чотири тисячі.

З 1977 р. Одеська обласна бібліотека для юнацтва ім. В.В. Маяковського займається створенням юнацьких структурних підрозділів в Одеській області. Це стало одним із найважливіших завдань бібліотеки як методичного центру. Тільки за рік в області працювали 750 груп (практично при кожній сільській філії), 15 кафедр і 3 абонементи у центральних районних бібліотеках. З кожним роком їх чисельність зростає, і за 10 років кількість підрозділів сягнула 970. Було відкрито юнацькі бібліотеки­філії у містах Одесі, Іллічівську, Ізмаїлі, Білгороді­Дністровському.

У «лихі» 90­ті ми були змушені переїхати до приміщення своєї філії по вулиці Ак. Корольова, 46, де перебуваємо й досі. Переїзди супроводжували ремонти, доводилося перевозити фонди з одного орендованого приміщення до другого – але бібліотека не потонула у бурхливих водах змін.

Ми обслуговуємо понад 10 тисяч читачів, щодня нас відвідують 150 – 200 чоловік.

Основне наше багатство – це книжковий фонд, кількість якого сягнула 120 тисяч примірників. Це не тільки книжки, журнали та газети, але й електронні носії інформації, зібрані у медіатеці, яка нараховує понад 500 назв дисків науково­популярної, пізнавальної тематики. Щороку ця стаття витрат фінансується з обласного бюджету, що дозволяє поповнювати фонд новими навчальними посібниками, останніми художніми творами сучасних читанних авторів.

У бібліотеці працює клуб «Ровес­ник», який об’єднує творчих читачів. Валентин Кузнецов, студент ОНУ, не тільки презентував свою першу книжку, але й неодноразово влаштовував у стінах бібліотеки свої тематичні фотовиставки. Олена Бондар, студентка коледжу дизайну та технології одягу, проводить майстер­класи і творчі виставки своїх робіт. Тетяна Сухарєва, Наталя Ревко, інші члени клубу «Ровесник» видали першу збірку своїх робіт. А студенти Одеського театрально­художнього училища постійно презентують свої роботи у читальній залі, виставляючи маски, бутафорію, театральні костюми, ляльок, викликаючи непідробний інтерес і захоплення читачів різного віку.

Сьогодні бібліотечний простір – це ще й віртуальний простір бібліотеки. Модернізація включає у себе роботу на віртуальному «молодіжному майданчику» – в інтернеті, де ташуються бібліотечні анонси та новини.

Нашому успіху в роботі сприяє соціальне партнерство. Особливо воно плідне з міським управлінням юстиції, громадським рухом «Віра. Надія. Любов».

Свій 35­річний ювілей ми відзначаємо напередодні Все­українського дня бібліотек. 30 вересня – це День Віри, Надії, Любові. Саме цього ми бажаємо читачам, собі та колегам.

Вікторія КИРИЛІНА