Два духовні крила Болграда
Болградському СвятоМиколаївському собору виповнилося 130 років. На початку 70х років XIX століття його почали будувати тому, що в центральному храмі – СпасоПреображенському соборі – було недостатньо місця, щоб умістити всіх православних. Особливо це відчувалося у вихідні дні, коли Преображенський собор наповнювали гімназисти, державні службовці, військовики – наприкінці XIX століття кожен вважав за необхідне ходити на службу у неділю, сповідатися, причащатися. І от біля базарної площі була закладена однопрестольна церква в ім’я Святителя Миколи. З документів Кишинівського архіву достеменно відомо, що у 1881 році вона була освячена Єпископом Кишинівським Мелхіседеком, і в ній почали проходити церковні служби.
Багато років храм залишався для істинно віруючих городян центром духовного життя, але у 1953 році його спіткала доля тисяч духовних святинь – він був закритий, спустошений, а церковна бібліотека – знищена. У шістдесяті роки були поварварськи скинуті хрести і дзвони. Після комуністичної «зачистки» будинок церкви передали міському «Смешторгу» як склад. У вісімдесяті, після пожежі, що знищила дах колишньої церкви, будинок звільнили, і він, відкритий усім вітрам, стояв пусткою. Тільки голуби, що облюбували це місце і знайшли під куполом життя, залишалися чистим і непорочним символом життя та надії на спасіння, на напоумлення людей, на повернення до віри. Так і сталося – серце храму знову забилося.
18 грудня 2011 року він був освячений, причому набувши статусу собору. Бути причетними до цієї події побажали тисячі парафіян. Усі вони під передзвін зустрічали хлібомсіллю та квітами високопреосвященнійшого Агафангела, Митрополита Одеського та Ізмаїльського, щоб разом здійснити довгоочікуване – вдихнути друге життя у СвятоМиколаївський собор.
Сьогодні ми розмовляємо з отцем Стефанієм(Турлаком), працею якого протягом дев’яти років служби настоятелем у приході СвятоМиколаївської церкви Болграда відродилася ця духовна святиня.
– СвятоМиколаївська церква є пам’яткою архітектури національного значення. Яку реальну підтримку надала держава у реставрації?
– Державою одного разу, у 2004 році, були виділені кошти, яких вистачило на консервацію будинку від зовнішніх кліматичних впливів і на обладнання тимчасових куполів. Потім на наші численні прохання державні структури відповіли офіційною відмовою у наданні подальшої допомоги. Я вдячний жителям міста, які тією чи іншою мірою сприяли подальшому ходу реставраційних робіт. Насамперед хочеться відзначити участь колишнього настоятеля протоієрея Віталія Шевченка, який перед моїм приходом виконав чималу роботу з обладнання тимчасового приміщення для служб, завдяки чому ми мали можливість здійснювати богослужіння. Не можна оминути увагою перших парафіян, які, незважаючи на скромність приходу, проявляли щире сумління та любов. Серед них особливим піклуванням виділялася Варвара Мірчева, яка щодня переносила зі мною всі труднощі. У будівельних роботах особливу допомогу подали Леонід Флоров, Петро Пармаков і Василь Бальжик, віра яких була двигуном їхнього безкорисливого піклування про храм.
– На якій стадії перебувають відбудовні роботи?
– Зараз почався етап благоприкрашання храму. Голова Болградської «Райспоживспілки» Іван Димчев подав істотну допомогу в придбанні церковного начиння і двох панікадил. Мер міста Сергій Корольов профінансував написання всіх ікон першого ряду іконостаса. Не менш цінні й ті посильні лепти, які багато жителів міста від щирого серця вносили у справу відродження святині. Люди беруть активну участь у придбанні великих іменних ікон.
– Яке значення для міста має відновлення церкви?
– Відповім словами митрополита Агафангела: «Гадаю, що відроджений з руїн СвятоМиколаївський собор стане зримим образом милості Божої до жителів цього міста». Болград, у центрі якого перебував усіма забутий і принижений дім Божий, не міг благополучно розвиватися ані духовно, ані економічно. У міста історично було два духовні крила, одне з них багато десятиліть було ураженим (центральний бульвар Болграда по суті є дорогою, що з’єднує СпасоПреображенський і СвятоМиколаївський храми). Чи може птах підноситися у жадану для нього височінь із одним крилом?
Ольга КОПТЯКОВА,
м. Болград
Фото авторки
…І просвітліло небо
В історії Мар’янівки значне місце посідає храм святої Марії Магдалини. Побудований він у 1867 році графом Григорієм Строгановим на честь народження доньки Марії. Цікавий той факт, що будівля мала оригінальну круглу форму. Ці відомості вдалося зібрати вчителю місцевої загальноосвітньої школи Сергію Миколайовичу Новіцькому, якого односельці цілком справедливо називають літописцем села. Культова споруда була зруйнована в 60ті роки минулого століття. Залишився лише фундамент, який з часом заріс бур’янами.
Десять років тому у Мар’янівці оселилась сім’я священика Олександра Тегзи. Духовний отець одразу взявся за відродження святині. Іншого місця не шукали; саме на старому фундаменті повинен стояти храм.
– Освятив місце високопреосвященніший Агафангел, Митрополит Одеський та Ізмаїльський, – розповідає благочинний Ширяївського округу, протоієрей Анатолій Шаповал.
За православними канонами, округла форма храму символізує вічність Церкви, оскільки коло, що не має ні початку, ні кінця, – є символом безкінечності.
Буквально на очах росли стіни. З’явився дах. А напередодні свята Миколая Чудотворця у Мар’янівці відбулася незабутня подія – встановили купол та хрест.
Благочинний Ширяївського округу, протоієрей Анатолій Шаповал разом з настоятелями храмів святих Петра і Павла Олександром Железняком (с. Жовтень) та СвятоМиколаївського Григорієм Мадаром (с. Миколаївка) відправили святкову службу, освятили купол і хрест. Благочинний також звернувся із вдячним словом до парафіян та всіх тих, хто доклав зусиль до відновлення місцевої святині.
Того дня радість жителів села розділила і голова райдержадміністрації Наталія Куртогуз. Вона щиро побажала, щоб шлях до храму осявало незгасне і непохитне світло віри, надії й любові.
Під час встановлення хреста на куполі небо просвітліло, а хмари, що густо пропливали по ньому, на мить здались янголами. Без сумніву, відродженню святині пораділи і небожителі.
Тетяна борисова,Ширяївський район
