Заплив на Ланжероні
Одесити традиційно відзначили Водохрещу на Ланжероні. Цього року на пляж прийшло близько 150 чоловік, близько 50 зважилися на заплив.
Серед «моржів» були й політики – зокрема заступник голови Одеської обласної ради Олексій Гончаренко та голова Інтернет партії України Дмитро Голубов.
Активісти громадської організації «Якість життя», що стала ініціатором цього запливу, забезпечили тих, хто прийшов на пляж, гарячим чаєм.
– Багато моїх товаришів сьогодні занурилися в зимове море вперше або роблять це тільки на Водохрещу. Що стосується мене, я загартовуюся цілий рік, і, напевно, тому дуже рідко хворію. Усім, хто хоче почати загартовуватися, рекомендую просто не закінчувати купатися влітку, а продовжувати й поступово звикати до зниження температури, – сказав Олексій Гончаренко.
Депутатське купання
Народна традиція купатися на Водохрещу в річці Кодимі виникла в Любашівському районі років десять тому, і нині до неї долучилося чимало людей. Опівночі 19 січня освятив воду, тричі зануривши в неї хреста, настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці села ЯсеновогоДругого, отець Роман. А потім всі охочі мали можливість пірнути у хрестоподібну ополонку при 13градусному морозі. Першим це зробив депутат обласної ради Анатолій Артеменко, який цього дня святкував своє 45річчя. Його прикладу прослідували голова районної ради Євдокія Байдиш, депутати райради Сергій Паровик та Ігор Кузьків. Загалом до традиції зимового купання долучилася ще добра півсотня охочих, серед них було чимало місцевих жителів, а також колишній голова райради Микола Бурлаков, депутати сільських рад, фермери, підприємці, лікарі, міліціонери.
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей»,Любашівський район
Гарячий лід
У новорічному номері ми розповідали про зимові обряди найпівденнішого на Одещині села – Лиманського. Але, як повідали нам наші читачі, своєрідно тут прийнято зустрічати і Водохрещу: охочі зануритися в крижану купіль виходять у човні на середину озера Кагул і пірнають. На місці подій побував і навіть взяв у них участь й автор цих рядків.
У селі немає храму – він, як і тисячі інших святинь, був зруйнований у період войовничого атеїзму. Сьогодні богослужіння тут ведеться у пристосованому приміщенні. Проте, ця обставина зовсім не впливає на «якість» місцевого релігійного життя. Навпаки, православна громада Лиманського з кожним роком стає усе численнішою та згуртованішою. Значною мірою це – заслуга отця Ігоря (Приходько), настоятеля місцевої Троїцької церкви. Він служить у селі понад 10 років.
От і велике свято Водохреща пройшло в Лиманському на одному подиху, на якійсь дуже світлій та доброзичливій ноті – ніби у храмі зібралася одна велика родина. Після церковної служби люди вирушили хресним ходом на берег озера Кагул, де панотець ще раз привітав віруючих зі святом і здійснив обряд освячення водойми. А далі пішло занурення всіх охочих у крижані води озера.
У Лиманському купання проходить незвичайно – тут заведено пірнати із човна. Але нинішнього року низький рівень води та прибережний лід не дозволили вивести човен або зробити традиційну йордань – хрестоподібну ополонку. Щоб зайти у воду хоча б по пояс, довелося йти 15 – 20 метрів крізь прорубаний у кризі «коридор», і лише потім можна було зануритися у воду повністю. Ці 15 – 20 метрів стали справжньою перевіркою на міцність – холод в ногах описати просто неможливо.
Зізнаюся чесно: зважитися на подібне важко. Але молитва та відповідна духовна налаштованість допомогли перемогти страхи та сумніви.
Натомість занурення (тричі!) принесло зовсім нове, справді блаженне відчуття – ніби заново народжуєшся! Почуття духовного і тілесного очищення настільки сильні, що їх практично неможливо відчути у повсякденному житті.
Вихід на берег вже не страшний!
Андрій Потиліко, Ренійський район
