«Світ відчуттів з багажем духовного досвіду, у якому ти живеш, ні з чим не можна порівняти, хіба що з джерелом чистих вод – п'єш і ніколи не можеш пересититися». Ці слова написала у передмові до своєї нової книжки віршів поетеса Світлана Снєткова. І цей дорогий їй світ стає близьким і зрозумілим тому, хто прочитає її книжку «Аккорды любви и вечности», що недавно побачила світ у видавництві «Астропринт». Вона народжує світле почуття пізнання й причетності до істинно прекрасного, духовно високого. Переживання авторки та її ліричного героя спонукають міркувати над реаліями буття, замислюватися над законами честі, совісті та обов’язку. Вірші С. Снєткової – щирі відгомони її власної долі, але вони, з їхньою пульсуючою ритмікою та глибиною думки, змушують читача визначати і своє місце в цьому підмісячному світі, міряти своє власне «я» мірою загальнолюдських цінностей, іти за прикладом автора, якому

Судьба велит

оставить добрый след,

Честным пером

писать ее страницы.

Багато віршів складені на споконвічні теми кохання, рідної землі та природи, вірності близьким серцю людям, з якими поетеса поділяє непрості, наповнені життєвими турботами будні. Їхня філософія добра народжує бажання сприйняти серцем щирі рядки:

…Всего дороже

мне родные лица

И воздуха

рассветного глоток,

Улыбка мамы

в детстве легкокрылом…

Хочу, от жизни получив урок,

Под песню жаворонка

насладиться миром.

Читаючи вірші «Два ангельских крыла», «Исцеленье», «Благодать», «Где царствует любовь», «Воды искупленья», мимоволі замислюєшся над відповідальністю перед самим собою і Божими заповідями, які повз твою власну волю стукають у серце і в горі, і в радості. Поетеса, довіряючи читачеві таємне, спонукає його плекати все чесне, чисте й добре, дане нам Богом, засноване на християнській моралі та людинолюбстві. І нагадує:

Искупив все грехи

без остатка,

Пройдя муки

бессонных ночей,

Поймешь –

счастье не только в достатке

И в безумстве

любовных страстей.

«Аккорды любви и вечности» – не перша книжка С. Снєткової. І якщо порівняти її з попередньою поетичною збіркою, то сама собою напрошується необхідність відзначити творче зростання авторки, що досягає образності письма без стилістичних викрутасів і нічим не виправданих словесних нагромаджень, вигадливих умовиводів.