Здоровенькі були!
104 роки тому, 3 квітня, в родині Олійників села Левадівки нинішнього Балтського району народився хлопчик. Йому судилося стати класиком небезпечного донедавна жанру в українській літературі – гумору і сатири. Спочатку кмітливого хлопчика відвезли навчатися до Одеської трудової школи ім. Лесі Українки. А потім 18річний юнак самостійно вступив до кооперативного технікуму, а згодом – і до Одеського інституту народної освіти.
У Південній Пальмірі того часу вирувало літературне життя. Захопився українською поезією. Почав писати ліричні вірші. З 1926 року друкувався в одеських газетах. Його друзями були Сава Голованівський, Панько Педа, Всеволод Азаров.
Степан Олійник завжди розмовляв українською мовою, ходив у вишиванці. Комусь це не сподобалося. Пізнього вечора до гуртожитку ІНО під’їхав «чорний ворон». Степана заарештували. То був 1931 рік. Врятували Степана друзістуденти. Вони зібрали 200 підписів під листом до Голови ЦВК СРСР М.І. Калініна. Ініціатором листа був теж майбутній гуморист Володимир Іванович.
Через рік Степана Олійника випустили. Йому пощастило.
У дні суворих випробувань вчитель і журналіст воював, працював у газеті «Сталинградская правда».
1947 року побачила світ перша збірка гумористичних віршів «Мої земляки». За збірку віршованих гуморесок «Наші знайомі» (1948 р.) поет удостоєний Державної премії. Його вірші дуже популярні й досі. Згадаємо деякі: «Який Сава – така й слава», «Здоровенькі були!», «Добрий день вам, добрі люди!», «У житті й на лану – не терплю бур’яну», «Сам себе перехитрив», «Пес Барбос і повчальний крос» та безліч інших шедеврів.
У всесоюзній газеті «Правда» свого часу було надруковано понад 100 його сатиричних творів. Вони ще раз, пам’ятаю, побачили світ окремою книжкою у однойменній серії.
65 років тому прийшов до читачів Степан Іванович Олійник. Посміхнувся і сказав «Здоровенькі були!»
Друкуємо кілька віршів нашого славетного земляка.
Валерій Трохліб,«Одеські вісті»
КАСИРКА
Ось і Пушкінська в цвіту,
Каса залізнична.
У віконці на виду
Жінка симпатична.
Підійшов вусач стрункий,
Дивиться касирша:
«Ох і гарний же який!
Та і я ж не гірша…»
До Орла пита плацкарт,
Компліменти в’яже…
І касирка (жарт на жарт!):
– Дайте паспорт, – каже.
Той скипів, змінився враз:
– Тут нема порядку!
Хто вмостив у касу вас,
Справжню бюрократку?!
Стихла жіночка в вікні,
Похмурніли брови:
– Вже не треба! Й так мені
Добре видно, хто ви!
Задарма почав кричать
Телепень вусатий:
Їй хотілось просто знать,
А чи він жонатий.
В ОДЕСІ НА ПРИВОЗІ
(з народних жартів)
Ринок одеський. Возів цілий ряд.
Батько й синок продають виноград.
Батько – то грона, то гирі кладе,
Син, помічник його, – касу веде:
Гроші приймає, щоб їх берегти,
Здачу дає – із п’яти, з десяти…
Батько торгує завзято, аж змок.
Чує – гука йому з воза синок:
– Годі вам, тату, уже торгувать!
Годі, бо здачу вже нічим давать!
– Як же це так! – тата кинуло в гнів. –
Ти ж в кожнім класі два роки сидів!
НІЧНИЙ ДЗВІНОК
Вночі,
Перервавши поглиблений сон,
Директора бару
Збудив телефон:
– Пробачте! – сказав
Опівнічний дзвонар. –
Ви завтра коли
Відчиняєте бар?..
– При вході, на дверях,
Зазначено час!
Приходьте, ми першим
І впустимо вас!..
– Впускати не треба, –
Кричав той одне. –
Я жду, коли випустять
Звідси мене!
Слишком много видел ты
(Воспоминание десантника)
Прозвучал сигнал «Пошел»,
Люк внизу открылся,
Я, как валянный мешок,
В бездну провалился.
Вдруг толчок, хлопок, рывок…
Стал я невесомым,
Надо мной расцвел цветок
Куполом огромным.
Здесь, под куполом, пьяня,
Ветерок ласкает,
Сорок восемь строп меня
К земле не пускают.
Я в отчаянье кричу:
«Вы, шнурки упрямые,
Я домой быстрей хочу –
Повидаться с мамою!»
Отвечают стропы мне:
«Выбрось мысли глупые,
Хочешь ты лететь к земле
Без поддержки купола?
Ох, смотри, парашютист,
Здесь дебаты лишние:
Полетишь ты телом вниз,
А душой – к Всевышнему!»
Сомневаться, вроде, глупо,
Мне чертовски повезло:
Надо мной раскрылся купол,
Как огромное крыло.
И парю я в поднебесье
На перкалевом крыле,
Наблюдаю с интересом,
Что творится на земле:
Для питания солдатам
Вырастали в клетках свиньи,
Только прапорщик кудато
Их увозит на машине.
По своим учебным целям
Были пущены ракеты.
Но ракеты полетели…
Погулять… по белу свету.
Мощный танк предназначался
Брать преграды напролом,
А теперь его вывозят
По частям в металлолом.
Недостроена казарма,
Дескать, камня не хватило,
А из камня генералу
Возле моря строят виллу.
Чтоб себя не ввергнуть в шок,
Не залить себя слезами,
Совершу второй прыжок
Я с закрытыми глазами.
Оскорбились генералы:
«Слишком много выдел ты.
А теперь, дружок, попрыгай
С полметровой высоты».
Спасибо за совет
Возбужден и растревожен,
Пациент пришел к врачу:
– Я по поводу болезни
Получить совет хочу.
Доктор, с нервною системой
Неполадки у меня,
Я без споров и скандалов
Не могу прожить и дня.
Врач послушал пациента
И дает совет такой:
– От психических болезней
Эффективен бег трусцой.
По десятку километров
В день должны вы пробегать.
Через месяц непременно
Сообщите результат.
Целый месяц ежедневно
Продолжался марафон.
Наконец у психиатра
Затрезвонил телефон:
– Я вам, доктор, посылаю
Самый искренний привет.
И огромное спасибо
За практический совет!
Я с женою не ругаюсь,
Не скандалю, не сержусь:
За три сотни километров
Я от дома нахожусь?
Василий ФЕДОРОВ, г. Котовск
Сусіди
Пишається наш Семен,
Що він – справжній джентльмен!
Знай, сусідонька без нього
Ну не варта ж геть нічого!
І спішить він їй на поміч,
Бо приємно ж бути поруч.
Шістдесят сім і тридцять два –
Різниця ж просто ніяка!
Семен Таню виручає,
Вона його вихваляє…
Усе ладять між собою.
Одне за одного – горою!
Ця історія повчальна
І здатна навчити:
Як зі своїми сусідами
Треба дружно жити!
Тетяна ЦИСАР, м. Балта
Ні, не однакові жінки
– Не побивайся,
що змарновані роки.
У всі віки
однакові жінки, і нам,
чоловікам, дихнути вільно
не дають вони.
– Та не кажи таке мені.
Ні, не однакові вони.
Я тільки на поріг,
моя кричить: «Ану, дихни!»
* * *
Усі закохані сліпі й глухі
і не зважають
на поради.
Щоб не було у молодих
гріхів,
Сам наречений має дбати,
І не дружину чарівну,
А тещу має вибирати.
Олег ОЛІЙНИКІВ,
м. Одеса
«АМЕРИКА СЛІДИ ЗАМІТАЄ»
Хрипкий голос ізрання
Чую у трамваї:
– От Америка щодня
Сліди замітає!
До кабіни водія
Притулилась бабця.
І дратуюсь мовчки я,
Що ранок не вдався.
Хто нам ворог, а хто – ні.
Довго слухать мушу.
І як схуднуть за три дні,
І про «ніжки Буша»,
Хто й за що кого труїв,
Чим корисні мухи…
Доки дядько Сем живий –
Буде нам що слухать.
В. КУЖІЛЬ
Сергій Мефодовський
МИМОХІДЬ
На новий лад
Бос босого не розуміє
Є й такі
Відразу викликають відразу
Найважливіше свято
День місцевого самоврятування
Чи парафіну не вистачило?
«На саміті ЄС у Києві 19 грудня 2011 р. Україна не парафувала Угоду про асоційоване членство».
(З газет).
Про розміри
Посада – висока. Начальник «ниже среднего».
Скромне прохання
Якщо ми з вами не спрацюємося, благаю: не залишайте свою посаду.
Не на того напали
– Я не дурний, і не сліпий!
І що б мені не говорили,
