14 червня 1966 року в м. Ізмаїлі з метою підготовки кваліфікованих працівників для Дунайського пароплавства та його структурних підрозділів – Ізмаїльського морського порту та судноремонтного заводу – було створено технічне училище. Багато води спливло відтоді. Через низку об'єктивних і суб'єктивних причин морегосподарська галузь в Українському Придунав’ї стала більше скидатися на велетня на глиняних ногах, а Ізмаїльське вище професійне училище, яке з 25 листопада 2011 року як структурний підрозділ було приєднане до Київської державної академії водного транспорту імені Петра Конашевича­Сагайдачного, попри фактичну втрату свого основного замовника кадрів, й далі досить успішно функціонує. Життя змусило розширити коло стратегічних партнерів – роботодавців, виходячи при цьому далеко за межі Ізмаїльського району.

В. о. директора Любов Деми­дівна Дукова вважає, що можливість успішного працевлаштування в поєднанні з державним статусом і вагомою кількістю бюджетних місць зробили училище одним із найзатребуваніших у Придунав’ї. Тому, попри економічну та демографічну кризи, жорстку конкуренцію з боку інших навчальних закладів, з року в рік при вступі бувають великі конкурси. Добір провадиться за середнім балом в атестаті. Щороку на бюджетні місця приймають до 225 чоловік. Ще до 20% – 45 чоловік зараховуються за контрактом. Про перспективність свідчить і той факт, що в останні роки училище стало мати більший авторитет у школярів із сіл, особливо з Ларжанки, Озерного, Комишівки, Багатого, Кислиці.

Л. Дукова впевнена, що успішна підготовка кадрів передусім залежить від навчально­матеріальної бази, методичного забезпечення, кваліфікованого викладацького складу. А також від іще одного вельми важливого чинника – наявності соціальних партнерів. Тобто від замовників кадрів, спроможних не тільки надати робочі місця для проходження виробничої практики, але й надалі працевлаштувати випускників на постійній основі.

Любов Демидівна відзначила, що наявність у місті донедавна успішного ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» було дарунком долі для училища, яке співпрацює з цим підприємством від дня свого створення. Порт дуже допоміг у зміцненні матеріальної бази. І посьогодні триває тісна співпраця з підготовки матросів­мотористів. Не можна уявити долю відділення професій морегосподарського комплексу без плавальної практики. Так, порт зараз переживає певні складнощі. У зв'язку із очікуваною ухвалою Закону «Про морські порти» є певні переживання за майбутнє вельми важливого для Ізмаїльського району підприємства.

В. о. директора училища побажала, щоб ІМТП, як і раніше, залишався на плаву. Адже від цього залежать не тільки перспективи училища, але й усього Придунав’я. Співпраця із портом була особливо цінна й унікальна, бо вона відбувалася на тлі деградації інших підприємств морегосподарського комплексу. Це не тільки пароплавство, але й Ренійський морський торговельний порт, Ізмаїльський судноремонтний завод, відносини з якими вже давно фактично не мають жодної перспективи.

Втрата зазначених замовників змусила зайнятися пошуками інших соціальних партнерів. І один із них був знайдений в особі київської круїзної компанії «Червона Рута», що обслуговує іноземних туристів на суднах по Дніпру та Чорному морю. З нею училище співпрацює вже 17­й рік. Після першої ж навігації працівники компанії позитивно оцінили професійну підготовку юних кухарів та офіціантів. Водночас були зауваження про недостатнє знання іноземних мов. Керівництво відразу оперативно відреагувало і переглянуло методику викладання англійської та німецької. Було реконструйовано навчально­матеріальну базу кабінетів, впроваджено комп'ютерні технології навчання. В результаті випускники стали одержувати не тільки позитивні відгуки, але й отримали додатковий козир у конкуренції при працевлаштуванні не тільки в «Червоній Руті», але й, наприклад, у крюїнгових компаніях, де рівень знання іноземної мови є одним з основних критеріїв добору.

Завдяки «Червоній Руті» з'я­вилася ще одна важлива лінія продовження кар'єри для випускників. Так, проходячи практику в Києві, багато хто з них поєднує роботу з навчанням у Київському національному торгово­економічному університеті, після чого без проблем працевлаштовується «під прапор» до багатьох іноземних судноплавних компаній або ж до престижних ресторанів столиці.

Після того як у листопаді минулого року училище стало структурним підрозділом Київської державної академії водного транспорту, у деяких місцевих друкованих ЗМІ з'явилася інформація, що буцімто цей навчальний заклад буде ліквідовано. Дані публікації викликали здивування та безліч запитань у городян і мешканців району, оскільки Ізмаїльське вище професійне училище завжди вирізнялося високою якістю навчання, а його випускники були затребувані на ринку праці. Л.Д. Дукова запевнила, що відбулася просто реорганізація. Це пов'язано з реформами у вищій школі, складовою яких є укрупнення вузів шляхом злиття з однопрофільними навчальними закладами I­II рівнів акредитації. Любов Демидівна впевнена, що від цього виграють усі: випускники одержують можливість продовжити навчання в Київській державній академії водного транспорту, а педагогічний колектив у перспективі підвищуватиме кваліфікацію в академії на магістратурі й докторантурі. Тут також сподіваються на підтримку з боку академії як при ліцензуванні акредитації училищних професій­спеціальностей, так і в плані підвищення бюджетного фінансування, оскільки академія зацікавлена у збільшенні набору учнів до Ізмаїльського училища. Адже від цього своєю чергою залежить і кількість студентів в академії. У Києві готові також підтримувати пропозиції з боку Ізмаїла щодо нових професій­спеціальностей не за рахунок закриття вже наявних. Принаймні цього року буде здійснено прийом на всі спеціальності в тому ж обсязі, що й торік.