Під патронатом бізнесмена і керівника проекту «Народний бюджет» Івана Фурсіна на півночі Одещини відбулося обрядовотеатралізоване дійство «Українське весілля». Самодіяльні артисти районного Будинку культури спільно з ветеранським гуртом «Стожари» відтворили справжній весільний обряд, притаманний жителям півдня України кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Традиційно під місце для гуляння облаштували мальовничу околицю селища. Тут було розгорнуто справжнісінький святковий табір з наметами та двома похідними військовими кухнями із смачними наїдками та напоями.
Як годиться, першим з вітальною промовою виступив щедрий «весільний батько», меценат Іван Фурсін, який наголосив, що його благодійний фонд підтримував і надалі всебічно підтримуватиме народні таланти, якими багатий кожен куточок нашої багатонаціональної Одещини.
– Вперше у житті я присутній на справжньому українському весіллі, тож з великою цікавістю перегляну театралізоване дійство разом з вами, – сказав Іван Геннадійович.
Побажавши всім гарного настрою, Іван Фурсін з нагоди Дня Конституції вручив Почесну грамоту Одеської обласної ради Гвоздавському сільському голові Вірі Крижанівській. Долучилися до привітань і побажань керівники району та селища.
І ось розпочалося довгоочікуване весільне дійство, в якому взяли участь кілька сотень любашівчан та гостей з багатьох сіл району, – розіграли весілля за старовинними українськими обрядами. Одні брали участь в якості акторів, інші – у якості гостей.
На імпровізовану сцену у вигляді селянського двору та світлиці, прибраної рушниками, вишиванками, зі столом з частуванням та весільними атрибутами: барвінком, шишками, гільцем та короваєм, вийшли колоритні самодіяльні актори. І все було, як насправді: молодий і молода, батьки молодої і молодого, староста, сват і сваха, а ще дружки, бояри, свашки. Сватання, дівичвечір, випікання короваю, викуп молодої, повернення з церкви, покривання молодої, принесення сніданку молодій були виконані ними дуже майстерно.
– Я у захваті від побаченого. Це так емоційно, – поділилася враженнями Алла Цуркан, яка спостерігала за весільною виставою (у ній, до речі, брав участь її чоловік Василь). – Дуже добре, що на сцені відтворюються наші звичаї та обряди. Сподіваюсь, наші працівники культури не зупиняться на досягнутому і продовжуватимуть тішити нас новими народними постановками.
Свято у Любашівці вирувало, набирав обертів багатоактовий весільний спектакль з танцями, ігровими діями, співами та музикою. Веселися й гості, розмістившись на пагорбах обабіч сцени. Хтось з поважного жіноцтва, згадавши молодість, підхоплював весільну пісню. Чаркувалися куми і вигукували: «Гірко!» Смажилися шашлики, розповсюджуючи запах на всю округу. Юрба діточок знайшла і собі забаву.
Коли затихли весільні обрядові пісні у виконанні любашівських самодіяльних артистів, потішити глядачів вийшли професійні артисти з Одеси – ансамбль «Слов’яни».
Сказати, що «Українське весілля» мало успіх у публіки, – не сказати нічого. І справді, коли б ще місцеві жителі мали змогу побачити таке видовище? Адже сьогодення перетворило одруження на досить одноманітний і буденний процес. Погодилася з цим молода матуся Тетяна Ходяченко, котра з донькою Алінкою із захватом подивилася весільну виставу від початку до кінця і не поскупилася на похвалу організаторам свята та його учасникам. Задоволеною залишилася вона й щедрим частуванням, бо, як мовиться в народі, вік не пий, а на весіллі мусиш! Щастячко молодих того варте, аби за нього щирих тостів наговорити і грамів 50 перехилити! На те й весілля, аби радість люду українському приносити…
На завершення театралізованого весільного дійства небо осяяв яскравий феєрверк – як символ відродження народних обрядів і традицій.
