Від редакції:
Шановні читачі! В рамках рубрики нашої газети «Україна і світ» на прохання багатьох читачів ми вирішили подавати більш детальну аналітичну інформацію про відносини України з провідними країнами світу. І першою такою країною ми обрали Росію, з якою Україна тривалий час перебувала в одній державі і з якою сьогодні має тісні економічні, політичні, гуманітарні, культурні і родинні зв’язки. Після Росії ми маємо намір в першу чергу проаналізувати відносини України з іншими великими державами світу, а також з сусідніми країнами. Збагнути роль і місце України у сучасному світі можна лише порівнюючи її з іншими країнами. Розповідаючи читачам про двосторонні відносини з різними країнами світу, ми також будемо звертати увагу на позитивний досвід розвитку цих країн, який ми могли б використати в процесі розбудови української держави. Ми намагатимемось також розповідати про роль Одеського регіону у відносинах України з іншими державами.
Редакція буде вдячна нашим читачам за можливі запитання і пропозиції, які ми враховуватимемо у наших наступних публікаціях. Отже, сьогодні ми починаємо публікацію серії матеріалів про відносини України і Росії.
Українсько-російські політичні відносини
Україна і Росія є найбільшими державами Європи. Вони займають значну сукупну територію, на якій проживає близько 190 млн чоловік (станом на 2011 р. 144 млн в РФ і 46 млн в Україні). Обидві держави мають великий економічний потенціал і політичну вагу і відіграють провідну роль в економічному і політичному житті на пострадянському просторі. Від характеру взаємин цих двох держав багато в чому залежить стабільність ситуації в Центральній і Східній Європі.
Перебування обох країн впродовж більш ніж 350 років у складі Російської імперії і СРСР значною мірою визначає характер і особливості формування політичних відносин між Києвом і Москвою. Нині правлячі в Україні і Росії еліти у своїй більшості виховані в радянській системі, що все ще визначає їх менталітет, політичне мислення і поведінку як «старшого і молодшого братів». В той же час, в останні роки відношення між двома країнами стають усе більш прагматичними, все менше в них залишається ідеологічної мотивації.
Зважаючи на ту обставину, що Російська Федерація офіційно визнана спадкоємницею СРСР, вона відіграє провідну роль у формуванні і діяльності нових міждержавних політичних структур на пострадянському просторі – таких, як Співдружність незалежних держав (СНД), Єдиний економічний простір (ЄЕП), Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕс), Організація Договору про колективну безпеку (ОДКБ), Митний Союз. Іншими словами, протягом усього періоду після розпаду СРСР у 1991 році РФ намагається реінтегрувати частину колишніх радянських республік, передусім Білорусь, Казахстан і Україну.
Росія була однією з перших країн світу, яка визнала незалежність України 5 грудня 1991 року. Відносини з РФ є пріоритетним напрямом зовнішньої політики Української держави. Російська Федерація є стратегічним партнером України, з яким наша держава розвиває і поглиблює співпрацю в усіх галузях економіки. Росія є найбільшим торговельним партнером України у світі. У 2011 році торговельний оборот між двома країнами склав 50 млрд дол. Проте, час від часу між двома країнами виникали моменти напруження з різних проблем двосторонніх відносин.
Особливого напруження відносини між Києвом і Москвою набули у зв'язку з висуванням територіальних претензій Росії на Крим і місто Севастополь у 1992 і 1993 pp., коли Державна Дума Росії прийняла постанову про неправомірність акту передачі Криму Україні у 1954 р. У відповідь на це Україна була змушена звернутися до Ради Безпеки ООН у пошуках міжнародного захисту суверенності і територіальної цілісності. 26 липня 1993 р. Рада Безпеки ООН підтримала Україну і вказала Росії на безпідставність її претензій на Крим.
Серед остаточно невизначених двосторонніх питань на сьогодні лишаються проблеми делімітації і демаркації спільного кордону. Після багаторічних переговорів у червні 2003 року було підписано Договір про українськоросійський державний кордон, який було синхронно ратифіковано парламентами України і РФ у 2004 році. Проте цей договір стосується лише делімітації сухопутної ділянки кордону. Під час зустрічі 12 липня ц.р. у Ялті Президенти України і Росії підписали Спільну заяву про делімітацію морських просторів в Азовському і Чорному морях, а також у Керченській протоці, згідно з якою сторони мають намір укласти відповідну двосторонню угоду.
Серед проблемних питань в українськоросійських відносинах можна видокремити також питання правонаступництва і розподілу радянської спадщини, у тому числі закордонної власності, гуманітарні проблеми, зокрема в інформаційній сфері, відмінності в тлумаченні деяких сторінок спільної історії, мовний фактор і питання захисту прав співвітчизників в обох країнах. Чергове загострення відносин між Україною і Росією викликала позиція російської сторони щодо перебігу президентських виборів в Україні у жовтнілистопаді 2004 p. Протягом останніх років, починаючи з 2006 року, проблема розрахунків за російський газ для України ускладнює політичні відносини між Києвом і Москвою. На жаль, це питання залишається неврегульованим і по сьогодні.
Донедавна однією з проблем двосторонніх політичних відносин був євроатлантичний курс України, кінцевою метою якого декларувався вступ нашої держави в НАТО, про що у травні 2002 року заявив Президент Л. Кучма, а згодом цей намір було документально зафіксовано в ст. 8 закону «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р. Однак нещодавно ця проблема на певний час була знята після ухвалення 1 липня 2010 р. Закону «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України», який передбачає дотримання Україною політики позаблоковості, що означає неучасть України у військовополітичних союзах – НАТО і ОДКБ, а лише продовження співпраці з ними. При цьому слід зазначити, що Росія має значно масштабнішу співпрацю з НАТО, ніж Україна.
Відносини з Росією базуються на принципах, закладених в основних державотворчих документах України: Декларації про державний суверенітет України, Акті проголошення незалежності України, Конституції України, а також в Законі «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики України». Основні засади двосторонніх українськоросійських відносин зафіксовані у базовому Договорі між Україною і Російською Федерацією про дружбу, співробітництво і партнерство від 31 травня 1997 р., ратифікованому Україною у 1998 р., а Росією – у 1999 р. і пролонгованому ще на 10 років у 2008 році. Серед іншого, у договорі, зокрема, зафіксовано, що, виходячи з принципів недоторканності кордонів і територіальної цілісності, Росія визнає належність Україні Криму і Севастополя, де знаходиться головна база російського Чорноморського флоту, перебування якого продовжено до 2042 року згідно з «Харківськими угодами» від 21 квітня 2010 року.
Незважаючи на певні проблеми, які час від часу виникають в українськоросійських політичних відносинах, все ж в цілому вони характеризуються позитивною динамікою, намаганнями керівництва обох держав вести цивілізований і конструктивний діалог. Проблеми у відносинах між двома державами виникають на рівні правлячих еліт, проте їх немає і не може бути на рівні двох народів. Запорукою і гарантією розвитку подальших дружніх відносин між Україною і Росією є прагнення народів двох держав розвивати добросусідські відносини. Економічна взаємозалежність, схожість суспільних проблем перехідного періоду, глибокі історичні, культурні та людські зв'язки зумовлюють довготривалий стратегічний характер двосторонніх українськоросійських відносин.
