Дідовіфронтовику
Знаю, був ти у мене, був:
Кароокий, стрункий, веселий,
На прощання усіх пригорнув
І пішов у той бій священний.
А бабуся моя – вдова
Омивала сльозами ночі…
Час, неначе, пожартував –
В мого сина дивлюсь – твої очі.
Ти один із мільйонів тих,
Хто заради життя праонуків
На чужинній землі поліг
І не чув Перемоги звуків.
Оживає весною цвіт,
Пам’ять в серці бринить сльозами,
Тобі б було уже сто літ,
Як би жив ти сьогодні з нами.
У мить
останню
У мить останню я згадаю
Червоні маки в колосках,
У небі лебедину зграю,
Бджолині вулики в садках,
Весняний щебет, дзвін струмочка,
Що у долині між тернів,
Найпершу вишиту сорочку,
Весняну графіку ланів,
Безмежність зоряного неба,
Букет осінній із жоржин,
Весняні китиці на вербах,
Вологість втоптаних стежин.
Закриті в напівтямі очі
Дитинство бачитимуть знов,
І юність крізь далекі ночі
До мене повернеться, мов…
В останню мить не треба жалю –
Душа сприймає лиш любов.
Я вірю, вірую, я знаю,
Що деськолись воскресну знов.
Олександра Корчинська
Иной взгляд
Мир спасет красота или истина,
Или вера на первых порах.
Приглядит за ним чутко
и пристально.
А погубят мир
Алчность
и Страх
Человек
и зеркало
Кривое зеркало,
что ухудшает нас, –
Предмет насмешек,
даже ненависти нашей.
Мы ищем зеркало,
какого нет сейчас,
И любим зеркало,
что делает нас краше.
Единство и борьба
противоположностей
Боль в удовольствии.
В минусе плюс.
Гром в тишине принимая покорно,
Радуюсь часто тому,
что не злюсь,
Видя страдания
белого в черном.
Семь
Белле Ахмадулиной
Пусть Божьей музыки секрет
В семье семи звучащих нот,
А самый белоснежный свет
Лишь «семь его цветных сирот»,
Седьмое небо – счастье всем,
Неделя – дней обычных семь…
Разъять поэзию до слов
Я в этой жизни не готов.
Григорий РЕДЬКО,г. Одесса
