Правовою основою, що послужила початку процесу розвитку міжпарламентських зв’язків між Україною і Росією, є підписаний 31 травня 1997 року Договір про дружбу, співпрацю і партнерство між Російською Федерацією та Україною, в якому декларується необхідність розвитку контактів і співпраці між парламентарями обох держав. Це і взаємні візити голів парламентів Росії і України, і зустрічі на рівні профільних комітетів, участь парламентських делегацій в моніторингу виборів і міжнародних заходах, що проводяться по лінії Верховної Ради України, Федеральних Зборів Російської Федерації і Міжпарламентської Асамблеї СНД.

Підписаний у січні 2002 року Протокол про розвиток співпраці між Верховною Радою України і Федеральними Зборами Російської Федерації визначав основні цілі, напрями і форми взаємодії парламентів двох країн. У їх числі питання синхронної ратифікації договорів і угод, зближення і гармонізації національних законодавств з урахуванням європейських стандартів і процесів, що відбуваються в СНД. Для реалізації цих та інших завдань була створена Міжпарламентська комісія із співпраці Верховної Ради України і Федеральних Зборів Російської Федерації (далі –Міжпарламентська комісія).

Для забезпечення її регулярної діяльності в січні 2003 року було затверджено Регламент. Співголовами Міжпар­ламентської комісії зазвичай виступали перші заступники голів Верховної Ради України і Державної Думи Росії. Для проведення міжпарламентських нарад Регламентом встановлена чисельність делегацій Верховної Ради України і Федеральних Зборів Російської Федерації – по 20 депутатів з кожного боку.

За час діяльності Міжпарламентської комісії (2002 – 2012 роки) відбулося десять її засідань, які проходили по черзі у Києві і Москві. Розглядалися питання нормативно­правового забезпечення розвитку двосторонніх відносин, зокрема, в міжпарламентській, міжрегіональній, прикордонній і міграційній сферах, у виробничій кооперації між господарюючими суб’єктами, гуманітарних і торговельно­економічних зв’язках та в інших напрямах співпраці.

28 травня ц.р. у Воронежі відбулося десяте засідання Міжпарламентської комісії, головною темою якого стали спільні плани Росії і України у сфері літакобудування. Вперше засідання Комісії очолили спікери парламентів двох країн – Голова Верховної Ради В. Литвин і Голова Державної Думи РФ С. Наришкін. Вперше засідання відбулося за межами столиць, що дозволило запросити до участі в ньому депутатів регіонального і муніципального рівнів. У кінці вересня 2012 року у Дніпропетровську планується провести наступне засідання Міжпарламентської комісії, яке буде присвячене співпраці у сфері освоєння космосу.

Зміцненню міжпарламентських зв’язків сприяє також взаємна участь парламентарів двох країн в спостереженні за парламентськими і президентськими виборами. Як правило, в цих випадках парламентарі входять до складу Місії спостерігачів від Міжпарламентської Асамблеї СНД. Як міжнародні спостерігачі українські парламентарі виступали на президентських виборах в Росії в 2008 і 2012 рр. Відповідно делегація Ради Федерації РФ також брала участь у моніторингу виборів Президента України у 2004 і 2010 рр.

Україна і Росія беруть активну участь в Міжпарламентській Асамблеї СНД, очолюваній на даний час головою Ради Федерації РФ Валентиною Матвієнко, яка запропонувала на засіданні Ради МПА в Казахстані у березні цього року ідею підготовки «модельних правових актів» для СНД, що, на її думку, сприяло б прискоренню інтеграційних процесів на пострадянському просторі. В. Матвієнко запропонувала також домагатися розробки і ухвалення в рамках ОБСЄ універсальних, єдиних і обов’язкових для всіх правил міжнародного спостереження за виборами і референдумами.

Міжпарламентські зв’язки Росії і України не обмежуються тільки двостороннім форматом і багатосторонньою взаємодією в рамках СНД. Здійснюється також взаємодія і на міжнародному парламентському рівні – в рамках ПАРЄ, ПАОБСЄ, ПАЧЕС і інших структур.

У лютому цього року відбувся офіційний візит голови Державної Думи РФ Сергія Наришкіна до України, головним завданням якого була спроба вирішити частину найбільш важливих проблем в політичних, економічних і гуманітарних відносинах двох країн. Окрім міжпарламентської співпраці, обговорювався також весь комплекс двосторонніх відносин, включаючи спірне «газове питання». Зокрема, С. Наришкін повідомив, що Росія вже нібито передала Україні новий «компромісний» проект договору по постачаннях газу, який, на його думку, стане «розв’язанням усіх проблем» в газових питаннях між нашими країнами. Основною умовою такого компромісу, на думку С. Наришкіна, є вступ України до Митного союзу, що, за його словами, дозволить їй «отримувати газ по цінах для російських споживачів». Із заяв російського спікера можна зробити висновок про те, що Росія не сприймає серйозно запропонований Україною варіант економічного співробітництва з Митним союзом в рамках формату «3+1». На думку експертів, Україна не готова вирішувати питання про співпрацю з Митним союзом без принципового розв’язання «газового питання». Як відзначають аналітики, результати перебування голови Держдуми РФ в Україні поставили більше питань, ніж дали відповідей з ключових питань політичних і економічних відносин двох країн. На жаль, цю невтішну тенденцію підтвердив і недавній візит Президента РФ В. Путіна до України 12 липня ц.р.

Аналізуючи міжпарламентську співпрацю між Україною і Росією, яка є частиною політичних відносин між двома країнами, слід зазначити, що основні зусилля наших російських партнерів направлені на залучення нашої країни до інтеграційних процесів на пострадянському просторі під егідою Москви, що не завжди відповідає національним інтересам України і її євроінтеграційним прагненням. Схоже, що Росія все ще не готова до сприйняття України як рівноправного стратегічного партнера. Кремль поки що йде лише на тактичні угоди з Україною, прагнучи до її подальшого залучення до сфери свого впливу шляхом надання, вірніше обіцянки, достатньо обмежених і вельми сумнівних економічних преференцій. На наш погляд, основною проблемою українсько­російських відносин є відсутність цілісного бачення – як з боку Києва, так і з боку Москви – всього комплексу двосторонніх взаємин. Проте альтернативи взаєморозумінню і рівноправній співпраці між Україною і Росією немає, і сподіватимемося, що наші країни прийдуть до цього якнайшвидше. Цього очікують і вимагають народи України і Росії.