«Варшавська мелодія» звучала в Одесі
В Одеському театрі юного глядача відбулася прем'єра цілком дорослої вистави «Варшавська мелодія» за п'єсою Леоніда Зоріна. Головну жіночу роль виконала заслужена артистка Росії Нонна Гришаєва.
Ця п'єса добре знайома радянському глядачеві. Написана у 1966му, вона була поставлена на сцені театру Вахтангова через рік. Головні ролі виконали Юлія Борисова та Михайло Ульянов. Пізніше в ній були зайняті Аліса Фрейндліх, Ада Роговцева та багато інших майстрів сцени.
У п'єсі двоє дійових осіб – полька Геля, студентка консерваторії, а потім співачка (Нонна Гришаєва), та майбутній винороб Віктор (актор ТЮГу Сергій Фролов), які зустрілися в Москві. Дуже органічною виявилася ідея ввести третього – мовби зістарілого Віктора і водночас оповідача (актор ТЮГу Віктор Раду).
Акторський дует Гришаєва – Фролов вдався. Геля у виконанні неповторної Гришаєвої дивовижно легка і водночас трагічна. Трохи незграбний, але щирий та люблячий Сергій Фролов у ролі Віктора непохитний у своїй рішучості. Увесь перший акт наповнений якоюсь нестерпною легкістю любові. Крім цього, у Нонни Гришаєвої у виставі кілька вокальних номерів.
Але ось їхнє кохання затьмарює новий закон, який забороняє шлюби між іноземцями. Вони розлучаються, не зумівши щось почати. Але чи рівноцінні закон та кохання? На жаль, Віктор не зважується жертвувати чимось і ставить обставини вище за кохання. Через десять років він приїжджає до Варшави, і одержує від долі другий шанс: Геля зізнається, що як і раніше кохає, але Віктор знову вмиває руки. Геля ж і у п'єсі, і в постановці набагато сильніша та глибша за Віктора, незважаючи на позірну тендітність і ніжність. Вона ж готова була піти на багато що, щоб зберегти кохання.
І ось нова зустріч: Геля – відома співачка, Віктор – винороб, що відбувся. Обоє самотні, але неспроможні вже щось змінити, а лише все більше віддаляються одне від одного. Фінал: Геля та Віктор прощаються. Вона виконує зворушливу пісню, падає сніг, який нагадує про той зимовий вечір їхнього знайомства.
Незважаючи на соціальний пафос, п'єса виявилася досить сильною, щоб не бути прив'язаною до радянського контексту. Звичайно, ця постановка не про те, як «нещадна система» зруйнувала долі закоханих. Найголовнішим залишається кохання та відповідальність людини за свої вчинки – саме на цьому наголошує режисер вистави Сергій Дубровін. Вистава про те, як люди не змогли зберегти кохання, не зуміли знайти в собі сили подолати зовнішні обставини і про те, які наслідки це може принести. П'єса ця нагадала мені рядки Дмитра Бикова:
Так жили они до последнего мига –
Несчастные дети несчастного мира,
Который и рад бы счастливее стать,
Да все не умеет то бури, то драки,
То придурь влюбленных...
и все это время...
О Господи Боже, да толкуто что?
Артем Губарьков,«Одеські вісті»
Відродилося «Море»
Після невеликої перерви знову побачив світ літературнохудожній та громадськополітичний часопис Одеської обласної організації Національної спілки письменників України під назвою «Море». До складу редакційної колегії, крім відомих у нашому краї письменників, увійшов народний депутат України Сергій Рафаїлович Гриневецький.
Номер видання складають проза, поезія, публіцистика, критика, краєзнавство, мистецтвознавство, переклади.
Відкриває часопис уривок з роману «Сині води» цьогорічного лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка, колишнього завідувача відділу нашої газети Володимира Рутківського під назвою «Ранок Одеси». У цьому ж розділі виступають у ролі прозаїків поети Олекса Різників та Роман Кракалія.
Поетичний розмай репрезентують добірки віршів Олега Олійникова, Станіслава Стриженюка, Юрія Островершенка, львів’янки Любові Проць. Одеську мариністику представляє Дмитро Шупта. Англійською мовою вірші переклав Андрій Євса.
У розділі «Краєзнавство» сторінки життєпису українського вченого Олександра Білецького висвітлює відомий письменник Григорій Зленко. Твори Тараса Шевченка періоду заслання аналізують Олена Коваленко та Віолетта Лавренюк. Про своєрідного художника Євгена Столицю краєзнавчі етюди друкує Юрій Сисін.
Часопис ілюстровано роботами заслуженого художника України Валерія Басанця.
Валерій ТРОХЛІБ,«Одеські вісті»
