Збігли у небуття Всесвіту три роки з того дня, коли у книжкове море поезії «влилася» перша збірка віршів Миколи Кельбедіна «Я рос под сенью тополей», що побачила світ у одеському видавництві «Фаворит». У передмові до неї автор цих рядків писав: «На перший погляд вірші Миколи Кельбедіна простенькі, але вони сповнені лише йому притаманної відвертості, світла радості й тихого смутку, тонкої іронії, ностальгії за юністю, легкі для сприйняття. Читаючи їх, відчуваєш причетність до всього заповітного, чим ділиться з тобою поет, закоханий у життя і у природу». Ці ж щирі слова я адресую новій книжці поезій Миколи Кельбедіна «В ладонях любви», яка побачила світ у видавництві «Фотосинтетика». Ця любов пронизує все заповітне, що накопичилося у душі поета і чим він щедро ділиться із читачем. А це і роздуми про рідну землю, про неповторну у своїй красі природу, про людей з їхніми тривогами та надіями, прикрощами і радощами, вірою у щастя. Поета надихає вірність коханої, з якою він розділив долю та йде непростими життєвими дорогами:
Когда же в одиночестве моем
Приходят горесть иль ненастье,
Ищу спасенье в образе твоем
И становлюсь им неподвластен.
Він знаходить джерело радості від спілкування з пустотливими онученятами, його невимовною втіхою:
И кажется, что выше счастья нет,
Чем их ласкать, укачивать при плаче.
Без них не мил мне даже белый свет,
Их смех и слезы очень много значат.
Поет оспівує і розливи вечірньої зорі, і прощальні серпневі надвечір’я напередодні осені, і горобину, що розсипала червоні ягоди на білому снігу, і загадкове море, що завжди вабить, і первозданну принадність польових квітів, і голубів, що злетіли у синє небо, несучи на крилах мрії юності світлої… Усе це так близько серцю, як і порада поета тим, хто не знаходить розуміння:
В нашем споре – чистая ничья.
Под прямым свидетельством
заката.
Смоем ссоры чистотой ручья
И восполним прежние утраты.
З особливою любов'ю автор пише про близьких йому людей, які залишили у пам'яті добрі спогади, ділили і ділять хліб і сіль навпіл. І, звичайно ж, він славить святе ім'я матері:
Всесильна матери любовь!
На ее нежность нету квоты…
Від таких слів приходить душевне просвітління, зникає роздвоєність у почуттях і народжуються глибокі роздуми про життя і про себе.
Приємно було читати добрі відгуки про першу книжку віршів Миколи Кельбедіна у пресі, чути їх від читачів. І коли він дав на мій суд новий рукопис, я подумав про те, чи вдалося йому витримати творчий темп, узятий на старті поетичного марафону (будемо чекати його нових книжок). І хочу із задоволенням зазначити, що він вдумливо й відповідально працює над поетичним словом, прагнучи, щоб вірші були пронизані тим душевним одкровенням, яке спроможне проникнути в інші душі, щоб у них пульсували джерела добра і високої моральності.
Нещодавно Микола Олексійович, полковник медичної служби у відставці, він відзначив свій черговий ювілей. І разом з вітаннями близьких йому людей, колег по роботі у 411–му військовому госпіталі, вірних друзів він підніс гарний подарунок і собі, і читачам, давши довге життя новій книжці «В ладонях любви».
