– Коли в мого татонька запитували, хто такі липовани, він відповідав: «Ви росіян знаєте? Отож, липовани – русіщі за росіян». Феня Никонівна Масленникова, завідувачка бібліотеки села Мирне, часто згадує цю оригінальну характеристику, дану її батьком. Сама вона з юності захоплюється історією рідного села, де живуть російські старообрядці та українці і, відповідно, стоять два храми. Бібліотекарка зуміла зібрати сотні фотографій, де зобразилися родини, їхній побут, звичаї, обряди. Феня Никонівна подає неоціненну допомогу вченим і студентам, які займаються вивченням історії та культури старообрядців.

Липовани

«законсервували»

XVII століття

А почалася ця історія 1653 року, коли патріархом Никоном і царем Олексієм Михайловичем було започатковано церковну реформу з метою уніфікації богослужіння Російської Церкви із Церквою Константинопольською. Зокрема, двоперсте хресне знамення замінили триперстим. Було внесено деякі зміни в історичні богослужбові тексти. Наприклад, до імені «Ісус» було додано ще одну літеру – «Іисус». А хресні ходи Никон розпорядився проводити проти сонця, а не за сонцем, як було до реформи.

Не всі православні підтримали ці новації – стався розкол.

Супротивників реформ було піддано жорстоким гонінням. Бояриня Морозова, образ якої втілив на полотні Василь Суриков, – одна із тих, хто постраждав за свої переконання.

Старообрядці змушені були полишати домівки та тікати – туди, куди не могла дотягнутися караюча рука. Так вони опинилися в Сибіру, за Дунаєм, у Прибалтиці й навіть на інших континентах – в Австралії, у Північній і Південній Америці. І по сьогодні на території Одещини є населені пункти, компактно замешкані старообрядцями, – в Ізмаїльському та Кілійському районах. Є вони й по сусідству – в Республіці Молдова та Румунії. Сьогодні для багатьох учених ці громади становлять великий інтерес, оскільки старообрядці завжди жили відокремлено, ревно зберігаючи не тільки свою віру, але й традиції, мову. Липовани, образно кажучи, «законсервували» XVII століття, що й приваблює дослідників у галузі релігієзнавства, лінгвістики, фольклористики.

Місце зустрічі – Мирне

Цими днями в селі Мирному Кі–лій–ського району відбулася дев'ята міжнародна науково–практична конференція «Липовани: російські старообрядці на Дунаї (історія та культура)». Як підкреслив у своєму виступі натхненник і організатор цих наукових форумів етнолог, кандидат історичних наук, викладач Одеського національного університету ім. Мечникова Олександр Анатолійович Пригарін, покладено за правило проводити наукові конференції в тих населених пунктах, де компактно мешкають старообрядці. По–перше, люди – носії цієї історії та культури – одержують можливість познайомитися з останніми науковими дослідженнями. По–друге, самим ученим завжди хочеться ще й ще раз зануритися в те середовище, яке вони вивчають.

В останні роки наукові конференції проходили в селах Ізмаїльського району – у Муравлівці та Старій Некрасівці. Цього разу місцем зустрічі вчених стало Мирне. А цей населений пункт, як зазначив О. Пригарін, на деяких старих картах позначений крупніше, ніж Одеса.

Відкрив конференцію молитвою Архієпископ Київський і всієї України Саватій. Вітальне звернення від Преосвященнішого Корнилія, Митрополита Московського та Всієї Русі зачитав кандидат історичних наук, проректор Московського духовного училища Російської православної старообрядницької церкви Олексій Муравйов. Гостей – духівництво, вчених, письменників, журналістів – вітали сільський голова Мирного Петро Домашов, керівник базового сільгосппідприємства, депутат Кілійської районної ради Володимир Тихонов і заступник начальника відділу національностей і релігій управління культури та туризму Одеської облдержадміністрації Олена Петрова.

«Зберігаючи ідентичність,

не бояться інновацій»

Як відзначив у своєму виступі О. Муравйов, про старообрядців сучасники відгукуються по–різному. Одні називають їх «золотим фондом нації», інші – «москальською сектою». Більшість учених характеризують липованів як етноконфесійну групу. З точки зору російського вченого, старообрядці виконують велику суспільну місію: як захисники релігійної свободи, вони несуть у собі цінність свободи.

– Зараз етап кризовий, – відзначив учений із Москви. – В умовах урбанізації та розвитку інформаційного суспільства стоїть питання збереження віри, національної ідентичності.

Олександр Пригарін готовий був посперечатися з російським колегою:

– Липовани, зберігаючи свою ідентичність, не бояться інновацій. Я не здивуюся, якщо в Мирному, наприклад, почнуть робити чіпси.

Як відзначив історик із Кишинева Д. Латишев, старообрядницькі поселення розташовані, як правило, у глибокій провінції:

– Перше, що помічаєш, коли в'їжджаєш у старообрядницьке село, – доглянуті грядки. Тут працюють не покладаючи рук. Праця, віра й дисципліна – так люди виживали завжди.

«Прекрасно консервативні» – так відгукнулася про старообрядців учена з Молдови Анна Олексіївна Болученкова. Разом із Д. Латишевым вона написала та презентувала на конференції нову книжку «Віра та життя. Нариси старообрядництва Молдови», яка вийшла друком у Кишиневі торік. В Україні теж видаються дослідження: О. Пригарін познайомив учасників конференції з дев'ятим збірником наукових публікацій «Липовани: історія та культура росіян–старообрядців», які прозвучали на торішній конференції, і тепло подякував директорці друкарні «Симл» Акулині Матвіївні Івановій за трепетне ставлення до видання серії збірників.

На науково–практичній конференції, яка відбулася у стінах Мирнівської школи, прозвучали доповіді вчених із Москви, Кишинева, Риги, Ясс, Одеси. Поряд із ученими виступали на конференції педагоги та учні сільської школи, які займаються пошуково–дослідницькою роботою, вивченням традицій, топонімією. Їхні доповіді теж увійдуть у збірник наукових публікацій.

– Ми намагаємося залучити до дослідницької роботи самих жителів старообрядницьких громад. На наш погляд, це дуже важливо, – підкреслив О. Пригарін.

Кожна доповідь, що прозвучала на конференції, була цікавою. А письменник із Молдови Семен Придорожний, житель великого старообрядницького села Кунича, розповів про те, що завершує роботу над романом про архієпископа Аркадія, який 27 років мучився в камері–одиночці та після смерті був канонізований. Семен Васильович також зібрав у своєму селі понад 3,5 тисячі лексем, що становить великий інтерес для філологів.

Гості села відвідали церкву Преподобної матері Параскеви, вклонилися пам'ятникові засновникам села, який було встановлено в Мирному рік тому на кошти базового сільгоспкооперативу «Дружба».

Так, у цьому селі історію шанують не на словах. Це підтверджує своєю тридцятирічною діяльністю й ансамбль російської народної пісні «Мирнівчанка». У репертуарі колективу – старі обрядові пісні й духовні вірші, що дійшли до наших днів із глибини століть.

Що стосується дня завтрашнього… Про це у нас відбулася предметна розмова з керівником СВК «Дружба», головою постійної депутатської комісії Кілійської райради Володимиром Тихоновим. Але це вже – тема наступної публікації.