Максим Рильський
МОВА
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм життям.
Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово –
це перлина,
Це праця, це натхнення,
це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр,
а не мутне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч
у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
Олександр Олесь
РІДНА МОВА В РІДНІЙ ШКОЛІ
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злила, –
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось с тобою,
Як забудем голос твій
І в Вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!
Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп’ясти,
Наша мово, наша мати!
Ні! В кім думка прагне слова!
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
– В рідній школі – рідна мова!
І спасе того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
– Рідна мова в рідній школі.
Віктор Дзюба
СЛОВО ПРО МОВУ
Рідна моя мова – материнське слово!
Буду пам’ятати я завжди про те,
Як навчала мати слово шанувати
І не оскверняти, бо воно святе.
Рідна моя мова – пісня колискова
Про усе казкове на своїй землі,
Ніжнопелюсткова мова світанкова,
Та, яку вживають птахи і джмелі.
Рідня моя мова –
мова не святкова,
Треба нам народу
мову повертать…
Не було умови
для вживання мови,
Та були умови мову пам’ятать.
Рідна моя мово, ні, не випадково
Я прийшов додому із чужих доріг.
Як було не жито, що не пережито,
Але рідне слово я в душі зберіг.
Рідна моя мово –
слово веселкове,
Ти зі мною в щасті і в біді.
Рідна моя мово, маминому слову
Я вклонюсь,
як хлібу і святій воді.
Пригадайте, діти, де і хто ви,
І прийдіть додому назавжди,
Щоб напитись маминої мови –
Чистої джерельної води.
От Кореи до Болгарии звучит наше слово
Пятнадцать лет назад, 9 ноября, в честь украинского летописца преподобного Нестора Указом Президента Украины был учрежден День украинской письменности и языка.
Как к нашему государственному языку относятся представители других национальностей? Изучают ли его? Любят ли?
На эти вопросы и отвечали наши респонденты.
Татьяна Югай:
– В Украину из Кореи мы переехали, когда мне было семь лет. В первый класс пошла уже в Одессе, поэтому изучение украинского языка было для меня не слишком трудной задачей. Со временем я планировала поступить в педагогический вуз, где, конечно же, надо было знать государственный язык. Как специалист по психологии, я понимаю, как важно создать надлежащие условия по изучению языка для граждан из других стран. Но, признаю, мыслю все–таки на родном, корейском, языке.
Язык, прежде всего, – это средство общения. Если ты долго живешь в стране и связываешь с ней какие–то надежды, то логично будет научиться высказывать свои мысли на языке государства, в котором живешь. Еще совершенствую свои знания корейского языка, изучаю английский.
Знание украинского языка помогло мне получить красный диплом и вторую награду на Международной конференции по гуманитарным дисциплинам.
Виктория Муяки:
– В семье мы общаемся на ромском языке. Украинский начала изучать только в школе. Возможно, поэтому в университете было намного легче воспринимать материал, ведь некоторые дисциплины читались исключительно по–украински. Хотя, не буду скрывать, пришлось несколько недель посидеть за учебником украинского языка, чтобы вспомнить некоторые правила.
Мне очень нравится повесть Николая Гоголя «Тарас Бульба». Обязательно перечитываю ее раз в год. Также не обхожу вниманием произведения о Запорожской Сечи. И, конечно, зачитываюсь стихами украинских классиков: Лины Костенко, Леси Украинки, Ивана Франко.
Мне также очень интересны украинская культура и традиции. Свадьба, крещение ребенка. Об этих и других вещах хочется узнать как можно больше. Ведь у моего народа все происходит по другим историческим сценариям.
Нина Чепразова:
– Я выросла в болгарском селе, в болгарской семье, окончила болгарский вуз. Но знаю украинский, люблю и уважаю с детства. И считаю, что забывать его не имеем права. Так сложилось, что свои мысли я излагаю и в стихотворной форме. Учась в Болгарии, очень скучала по мелодичности украинского слова, по родной земле. Там и родились эти строки:
Десь заграє музика
Глибоко в душі.
То не пісня, то думки
Линуть по одній.
Десь живуть,
як жили, мабуть.
Тільки я не там.
То не пісня – мрії тануть
Вслід моїм думкам.
Десь встають занадто рано,
Щоб зустріти день.
Я б віддала за цей ранок…
Тільки хто візьме.
