У знімків трапляються зворушливі історії

У міру розвитку цифрової техніки, фотозйомка стає доступною для багатьох людей. Щоправда, одні роблять знімки професійно, другі заради забави. От і на ювілейній, десятій, фотовиставці «Знімок року» були представлені дуже різні роботи.

Як розповіли організатори, жодних обмежень щодо тем та напрямів немає. На виставку надійшло 217 фотографій 59 авторів. Журі відібрало в експозицію 91 роботу 49 авторів. Одні фотографи знімають у світлій тональності, другі вирішують свої завдання у важкому сутінковому освітленні.

Були присутні в експозиції і роботи аматорів. Фотограф–початківець ще не замислюється над композиційними при–йомами. Такі роботи легкі для сприйняття, вони не перевантажені деталями, показують застиглі миті у всій їх красі.

Журі непросто було оцінювати величезний обсяг матеріалу. Володарем гран–прі став кандидат фізико–математичних наук Юрій Литвиненко з роботою «Ос–танній день картини». У цього знімка зворушлива історія. На тлі написаного полотна зображений викладач училища імені М. Грекова. Невдовзі після того, як Юрій Литвиненко зробив цей знімок, у майстерні, де була написана картина, завершився термін оренди, і художникові довелося звільнити територію, але при переїзді він не зміг через двері винести картину, довелося розпиляти її на частини.

Що ж стосується інших призерів, перше місце дісталося Артему Оганджаняну з фотографією «Сліпий і маска», другою стала робота Дмитра Колесникова «Дауншифтери», завершила трійку найсильніших Юлія Вовк із фотороботою без назви.

Виставка працює у виставковій залі Всеукраїнського центру болгарської культури і протриває до 1 лютого.

Андрій Логашевський

«Одеська котовасія» запрошує

В Одеському художньому музеї представлено роботи Відкритого всеукраїнського фотоконкурсу з жартівливо–іронічною назвою «Одеська котовасія».

Уже йдучи двором музею, важко було не посміхнутися: кішки й кошенята різних забарвлень облюбували сходи входів до музею. Відчувається, тварин тут люблять, не кривдять. І тому хвостаті–смугасті спокійно дрімали, лише іноді звертаючи увагу на людей, що поспішають на відкриття експозиції.

Виступаючи на відкритті виставки, начальниця уп–равління охорони об'єктів культурної спадщини обл–держадміністрації Наталя Штербуль дуже точно зазначила, що коти – це невід'ємна частина унікального одеського колориту. І чудово, що фотохудожники їх так люблять і вміють ними захоплюватися. Наталя Ана–толіївна побажала, щоб наступна аналогічна експозиція відкрилася вже в опалюваному, теплому будинку музею. Хотілося б…

Експозиція справді вражає різними поглядами на пухнастих мешканців квартир, дворів і вулиць. Ми бачимо котів–філософів, котів у ролі непохитних авторитетів своїх дворів, котів–жартівників, спортсменів, мисливців. Ми можемо трохи зануритися в їхній світ, повний небезпек, голоду й величезної віри в те, що люди їх не зрадять, поділяться шматочком хліба, погладять і подарують дім, такий потрібний навіть котам, що гуляють самі по собі.

Світлана МАРШИНА