Зірка Вітаса зійшла так яскраво, що скорила не лише країни СНД, але й увесь світ. Буквально цими днями, 19 лютого, Вітасу виповнилося 34 роки. То хто ж насправді цей популярний одесит, який скорив своїм унікальним голосом сотні тисяч чоловік? Яким був його шлях до слави?
Кореспондент «ОВ» зустрівся із вчителькою Вітаса – викладачкою Одеської дитячої музичної школи № 3 Жанною Михайлівною Мігаль і попросив розповісти про її вихованця.
– Жанно Михайлівно, із чого почалася Ваша дружба з Віталієм?
– У юні роки він навчався у музичній школі за класом акордеона, яку закінчив з відзнакою у 1994 році. Він чудово грав на цьому інструменті, причому складні, віртуозні речі, адже вчився за класом акордеона у нашого викладача Геннадія Сергійовича Комарова, а за теоретичними предметами – сольфеджіо та музичною літературою – у мене. Геннадій Сергійович – дуже хороший викладач. З ним Віталік, як і зі мною, зараз підтримує теплі відносини. Зізнаюся, він навіть називає нас своїми улюбленими вчителями.
– А Ви тоді помітили в ньому непересічні здібності?
– Вони проявлялися з дитинства. Він грав дуже складну п'єсу «Каруселі», і це вражало. Він дуже тонко відчував музику. Слух був абсолютний. З дитинства співав дуже чисто і мав чудові акторські здібності. До речі, його батько Владас і дідусь Аркадій Давидович теж співають. Батько – автор багатьох бардовських пісень. Вони навіть разом утрьох виступали в Москві й Санкт-Петербурзі. А з дідусем він якось проспівав на Потьомкінських сходах на День міста знамениту «Пісню про дружбу».
– Який він у спілкуванні?
– У мене на уроках він був дуже небагатослівний і сором’язливий, але взагалі – точно такий ж веселий та рухливий хлопець, як і всі. Він усе запам'ятовував і вже наступного дня вивчав усе, що ми пройшли. Занять у школі йому було замало, і тоді ми стали займатися у мене вдома. А коли його щось зачіпало гарне, цікаве, то він щиро захоплювався. Він міг довго дивитися на картини у мене вдома, слухав багато класичної музики. Взагалі, Віталік цікавився багато чим. Брав у мене збірку віршів Ахматової і читав. Але ж було йому лише одинадцять років!
– Як почалася кар'єра Віталія?
– Він брав участь у різних конкурсах. Причому посідав перші місця. Мама Лілія і дідусь займалися його естетичним вихованням. Адже Віталік ще й дивовижно пластичний. Він танцював навіть як Майкл Джексон. При цьому він був спортивним хлопчиком, любив грати у футбол біля будинку на майданчику, ходив з батьком Владасом на стадіон і навіть уболівав за «Чорноморець». Але більша частина його життя завжди була пов'язана з музикою. Він успадкував від батьків і дідуся музичні здібності. Після закінчення школи займався в театральній студії Анатолія Падуки. А потім його помітили й запросили до Москви.
– Жанно Михайлівно, а він з Вами зустрічається, коли буває в Одесі?
– Постійно! В усі його приїзди, як офіційні, так і неофіційні, він завжди приходить до мене у гості. Він також завжди бачиться зі своїми вчителями Геннадієм Комаровим і Анатолієм Падукою, які стали для нього старшими друзями.
– А Ви знайомі з його родиною?
– Так, я бачилася неодноразово з його дружиною Свєтою і чудесною дочкою Аллочкою. Адже я була на їхньому весіллі в Одесі, а потім вони не раз приходили до мене додому. У них прекрасна родина. А 2011 року я взяла участь у зйомках телепередачі «Нехай говорять» з Андрієм Малаховим у Москві. Віталік мені зателефонував і запросив. Ця програма була цілком присвячена його творчості, і в ній взяли участь багато його родичів з Одеси. У студії було безліч шанувальників, а в передачі взяв участь китайський хлопчик, який співає майже як Вітас.
– А він справді такий популярний у Китаї, як кажуть...
– Так, це правда. На телебаченні вже не раз показували фрагменти його виступів у Китаї, і він сам в один з візитів подарував мені диск із виступами в Китаї. Йому там просто проходу не давали! Його там сприймають як бога. Він уже багато пісень проспівав китайською і знає багато слів. Саме в Китаї він вважається найпопулярнішим російським артистом і свого роду підкорювачем Піднебесної. До речі, тут, в Одесі, на його концерти, на які він мене завжди запрошує, китайці теж приходять. Його творчість абсолютно відповідає його душі й не знає меж між державами. Запитала одного разу, чи не втомлюється він від такої кількості концертів. А він говорить: «Жанно Михайлівно, так, я втомлююся, але це ж не лише робота – це улюблене заняття».
– У Віталія 19 лютого був день народження. Що б Ви йому побажали?
– Хочу побажати, звичайно, творчих успіхів і здоров'я йому та всій його чудесній родині. І нескінченної любові своїх близьких і численних шанувальників.
Довідка «ОВ»:
Віталій Владасович Грачов народився 19 лютого 1979 року в Одесі. Закінчив музичну школу № 3 за класом акордеона і загальноосвітню школу № 60. У 2001 році випустив кліп із піснею «Опера № 2», яка стала хітом і візитною карткою співака. Вітас розпродав мільйони своїх альбомів по всьому світі, виконував дуети з такими співаками як Йосип Кобзон, Микола Гнатюк, Деміс Руссос, Лучіо Далла. Також співак знявся в декількох художніх фільмах і серіалах, причому не лише в Росії, але й у Китаї. Живе в Москві. Успішно гастролює у Росії, Україні, Китаї, Німеччині, США, Канаді. З початку кар'єри працює із продюсером Сергієм Пудовкіним.
