У більшості з нас день починається з перегляду або прослуховування прогнозу погоди. Чого чекати: дощу чи сонця, якої температури, якої вологості, якого атмосферного тиску?
Хто стоїть за цією важливою інформацією, надаваною по кілька разів на день теле- і радіослухачам, тобто нам з вами?
Звичайно ж, співробітники багатьох метеостанцій і гідрометеоцентрів по усьому світу. Наприклад – Гідрометцентру Чорного і Азовського морів, що має багату історію.
…Усе починається з майданчика спостережень за погодними змінами, розташованого на території Гідрометцентру. На ньому, як правило, розміщені прилади, що дозволяють виміряти температуру, вологість у ґрунті й у повітрі. І так на кожній метеостанції світу. Відмінності бувають тільки в устаткуванні.
– Хотілося, звичайно, щоб наш «спостережний пост» був обладнаний за останнім словом техніки, – говорить провідний синоптик Гідрометцентру Олександр Мотигін. – Не втрачаємо надію, що так воно й буде, а поки що збираємо дані з приладів, що слугують нам вірою і правдою вже кілька десятиліть.
– Але від них ми не відмовимося, навіть якщо з'явиться автоматизована техніка. Досвід показав, що наші старі й добрі прилади стійкі й до перепадів напруги, і до цілковитого відключення електроенергії, – вносить слово на захист начальник станції «Одеса-обсерваторія» Катерина Стебакова.
Дані знімаються кожні три години, обробляються й передаються до відділу, де вже займаються безпосередньо їхнім аналізом та збиранням такої ж інформації з інших метеостанцій. Співробітники цього відділу називають себе зв'язківцями. Адже вони – сполучна ланка, що дозволяє перевести отриману інформацію у цифру.
Далі зібрана інформація у цифрах переноситься на карти. Але для цього фахівці також користуються знімками із супутника і всесвітніми картами погоди, які є у вільному доступі в інтернеті. Читати їх може тільки людина з відповідною освітою. На основі карт і супутникових даних провадяться розрахунки щодо країни, регіону.
– «Кухня» нашої погоди – це Північна Атлантика й Середземне море. Саме звідти приходять циклони, які формують нашу погоду, – розповідає синоптик першої категорії Людмила Савтер.
Коли дані зібрано, нанесено на карту, фахівець практично одразу бачить, яких погодних явищ слід очікувати найближчим часом. Складає прогноз на один день, на два, три… Потім ці прогнози проходять колективне обговорення співробітниками відділу, щоб виключити ймовірність помилки на якомусь із етапів.
– Найточніший прогноз – на три дні, – підкреслює Людмила Антонівна. – Максимально погоду можна спрогнозувати на п'ять днів.
– Але ж деякі сайти дають прогнози на 14 днів, на місяць.
– Тривалість життя циклону – чотири дні. Як поведеться погода далі, невідомо. Тому я радила б не вірити тривалим прогнозам, – коментує синоптик.
Ще одне запитання, яке, напевно, з'явиться у читача: як же виходить, що дані, які оновлюються з регулярністю у три години ( тобто фіксуються найменші зміни в атмосфері), часто дають неточні прогнози.
Цьому є два пояснення.
– За часів Радянського Союзу за нашою станцією були закріплені судна, які виходили в море, щоб спостерігати за погодними змінами й передавати необхідну інформацію, – пояснює Олександр Сергійович. – Після того, як перестав оновлюватися цей фонд, було вирішено, що якісь метеорологічні спостереження вестимуться з кораблів Чорноморського флоту. Зараз же подивіться на карту. Щодо моря у нас немає жодної цифри, жодного спостереження. Тому ті розрахунки, які ми робимо, не можуть бути вирахувані з філігранною точністю через брак інформації.
Друга причина, через яку ми іноді, повіривши обіцянкам деяких синоптичних сайтів, опиняємося в дурнях у погоди – це неоновлені цифри.
Справа в тому, що дані на сайті Одеського гідрометцентру оновлюються кожні три години, у міру надходження нової інформації. Сайти ж, які подають аналогічну інформацію, змінюють її приблизно два рази на день: вранці і увечері. От і виходить, що людина, яка вдень відкрила ресурс мережі, щоб дізнатися прогноз погоди, назавтра одержить, м'яко кажучи, неточну інформацію.
