У 1992 році бойові дії в Бендерах стали апогеєм придністровського конфлікту. Відтоді «прикордонне» місто не раз опинялося в епіцентрі протистояння Тирасполя та Кишинева, хоча, на щастя, без застосування зброї.
В останні дні в Бендерах знову неспокійно. 23 березня молдавські поліцейські, що чергували на контрольно-пропускному пункті «Варниця», не пропустили службовий автомобіль працівників МВС невизнаної Придністровської Молдавської Республіки, що їхав до мікрорайону «Північний». Справа в тому, що «Північний», який підкоряється владі ПМР, відрізаний від іншої території міста селом Варниця, яке перебуває під юрисдикцією Молдови. У відповідь 10 квітня голова державної адміністрації Бендер Юрій Гервазюк підписав указ, що забороняє працівникам силових структур Молдови перебувати у форменому одязі на території Бендер. Дві молдавські в'язниці, що розташовані в місті, відключені від електрики та водопостачання. На дії придністровської сторони Бюро з реінтеграції Молдови відповіло гнівною заявою, в якій звинуватило бендерську владу в «однобічних» діях, які «здатні дестабілізувати ситуацію в Зоні безпеки» та «зашкодити атмосфері довіри між двома берегами Дністра».
В однобічних діях звинуватила Кишинів і придністровська сторона. Справа в тому, що в межах заходів щодо лібералізації візового режиму між Молдовою та ЄС молдавська сторона планує відкрити стаціонарні міграційні пости в шістьох населених пунктах на кордоні з Придністров’ям. Такий крок видається «оформленням» молдавсько-придністровського кордону й навряд чи сприятиме реінтеграції країни.
Подібні інциденти у відносинах Кишинева й Тирасполя спалахують час від часу – здавалося б, нічого незвичайного. Проблема в тому, що новий виток загострення відбувається незадовго до запланованої на 23-24 травня чергової зустрічі з придністровського врегулювання, яка має відбутися в Одесі.
Нагадаємо, що у 2013 році Україна головує в Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ) і проголосила врегулювання «заморожених» конфліктів одним зі своїх пріоритетів.
Перший візит як міністра закордонних справ і голови ОБСЄ Леонід Кожара здійснив саме до Кишинева і Тирасполя. Полишаючи Молдову 22 січня, він заявив, що керівництво ПМР готове обговорювати питання про політичний статус Придністров’я. Ця заява була спростована президентом невизнаної республіки Євгеном Шевчуком, який сказав, що «ми не будемо обговорювати політичні питання, поки для цього не створені необхідні умови». Імовірно, голова ПМР після того, як щось пообіцяв, або сам злякався, або одержав прочухана з Москви. Ця версія, за оцінками експертів, видається дуже правдоподібною.
У будь-якому разі, стало очевидним, що Євген Шевчук не збирається підігравати Україні. Він цілком перебуває в орбіті російського впливу.
Позиція Шевчука визначила й неуспішність чергового раунду консультацій у форматі «5+2», що відбувся 18-19 лютого у Львові. Спочатку зустріч планувалася за участю самого Євгена Шевчука та прем'єр-міністра Молдови Влада Філата. Однак президент ПМР заявив про відсутність погоджених для підписання документів. Як результат, у Львові Молдову представляв віце-прем'єр з питань реінтеграції Еуджен Карпов, а Придністров’я – міністр закордонних справ ПМР Ніна Штанскі.
Власне кажучи, сама домовленість про майбутню одеську зустріч і стала головним підсумком зустрічі львівської. Однак відтоді відбулися події, здатні вплинути на плин переговірного процесу.
У Республіці Молдова сталася чергова політична криза, пов'язана з виходом Ліберал-демократичної партії, очолюваної прем'єр-міністром Молдови В. Філатом, із правлячого Альянсу за європейську інтеграцію (АЄІ). Справа в тому, що Філат є на сьогодні одним із найавторитетніших молдавських політиків і основним переговорником із молдавського боку, до того ж у нього склалися непогані відносини з президентом ПМР.
Зі свого боку Тирасполь розпочав реалізацію проекту «Євразійський регіон Придністров’я», ініціатором якого стало міністерство закордонних справ ПМР. У доступній для огляду перспективі передбачається створення медіа-центру «Євразійське Придністров’я», який буде працювати як інформаційний портал для висвітлення процесів євразійської інтеграції ПМР і дискусійний майданчик для російських, українських, молдавських і придністровських журналістів. У довгострокових планах – розвиток інформаційної взаємодії довкола подій у Придністров’ї, Молдові й Україні, організація тематичних прес-турів із метою демонстрації економічного, інвестиційного, туристичного та рекреаційного потенціалу Придністров’я.
Всупереч офіційно заявленій тематиці, даний проект, скоріш за все, переслідує інші, стратегічніші цілі, а саме – зробити Придністров’я одним із центрів інформаційного впливу на Україну та Молдову з метою формувати громадську думку в цих країнах на користь Митного Союзу. Гроші під такий проект Росія напевне виділить, якщо вже не виділила.
Взагалі, брак грошей – одна із ключових проблем придністровського режиму. Економічна ситуація у Придністров’ї дуже складна. Два найбільші підприємства на Лівобережжі Дністра – Молдавський металургійний завод і цементний завод, розташовані в Рибниці, зупинилися.
До того ж, схоже, що Євген Шевчук вирішив розпочати війну з найбільшим економічним агентом Придністров’я – холдингом «Шериф». Але ж «Шериф» має серйозне політичне представництво у придністровському парламенті в особі партії «Оновлення».
Придністровський президент постійно конфліктує з парламентом, намагаючись обмежити повноваження законодавчого органу. На його адресу дедалі частіше звучать звинувачення у переслідуванні політичних опонентів. Якщо попередник Євгена Шевчука Ігор Смирнов – людина радянського гарту – мало уваги звертав на інтернет, то нове покоління розуміє значення мережі. Місцевий інтернет-провайдер заблокував доступ до двох опозиційних сайтів – РІА «Дністер» і «Тирас». Причому саме у Придністров’ї, іноземні користувачі заходять на веб-портали без особливих проблем.
Короткий період довіри між Кишиневом і Тирасполем, що почався з обранням Євгена Шевчука на пост президента ПМР, схоже, дійшов кінця. Це обмежує можливості України як голови ОБСЄ. Однак остаточно ситуація проясниться наприкінці травня. Якщо Тирасполь свідомо піде на зрив одеської зустрічі, це означатиме, що придністровським керівництвом узято курс на конфронтацію. Щоправда, нерідкі випадки, коли й конфронтація дозволяє заробляти дивіденди. Як політичні, так і матеріальні.
