Саме до цього закликав читачів класик української літератури Олесь Гончар. Нещодавно відзначалися 95-ті роковини з дня народження письменника…
Цій даті було присвячено чимало заходів. Зокрема, VIII Всеукраїнська студентська науково-практична конференція «Гончарівські читання». Студенти та викладачі об’єднали свої зусилля для дослідження творів письменника. Читання пройшли в багатьох містах України, зокрема і в Одесі, на факультеті української філології Південоукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського.
До речі, «Гончарівські читання» стали вже доброю традицією факультету. Кожного року студенти пишуть наукові праці, аналізують твори Олеся Терентійовича, беручи таким чином участь у літературному процесі. Допомагають їм у цьому фахівці кафедри української та зарубіжної літератури.
Але цим тут не обмежуються. Неодмінною складовою «Гончарівських читань» стали ретро-вечірки, під час яких майбутні філологи входять в образи, скажімо, Ясногорської, Черниша, Брянського, Хаєцького, Кульбаки та інших героїв і втілюють їх в театральних сценах. Такі постановки традиційно показують після пленарних засідань. Вони вже давно стали «родзинкою» конференцій. Романи та новели творчо переосмислюються, на їхній основі створюються своєрідні міні-п’єси. Ретельно добираються музика, костюми, декорації. Студенти, як було сказано, виступають не лише дослідниками, а й сценаристами, режисерами, гримерами, акторами. Інсценізація – це дуже копітка робота. Цього року студенти підготували три постановки за романом «Людина і зброя», та по одній сценці за новелами «Модри камінь» і «За мить щастя». У перервах між ними були «ліричні відступи» з народними піснями, танцювальними номерами та віршами.
На всю цю роботу надихнула творча спадщина Олеся Гончара. Як зазначив завідувач кафедри української та зарубіжної літератури Микола Гуменний: «Гончар – це поет у прозі. Його твори нікого не можуть залишити байдужими».
Важко з цим не погодитись. Адже письменник у своїх творах змальовував найкращі людські почуття у всій їхній величі та чистоті. Доти, доки такі твори здатні надихати на прекрасне, «собори душ» не руйнуватимуться.
