З липня 2000-го по серпень 2006-го 3-й український окремий інженерний батальйон виконував миротворчу місію у складі Тимчасових сил ООН у Лівані. Основне завдання Укрінжбату полягало в оперативному розмінуванні територій. Також підрозділ подавав гуманітарну допомогу місцевому населенню.
На час виведення ізраїльських військ у травні 2000 року на Півдні Лівану за двадцять два роки збройної конфронтації у так званій буферній зоні було встановлено сотні тисяч мін. Лише у 2001 році там від підривів загинули 90 і зазнали поранень 135 місцевих мешканців.
Поратися з проблемою випало українським саперам, серед яких було чимало спеціалістів із досвідом Анголи, Афганістану та Балкан. Тільки на особистому рахунку першого командира Укрінжбату полковника Олега Хавронюка на той час було 4500 ліквідованих вибухонебезпечних предметів.
У 2000-2003 роках Посольство України в Лівані, де я працював на посаді першого секретаря з політичних питань, надавало всебічного дипломатичного та інформаційного сприяння в діяльності Укрінжбату.
Лише за перші шість місяців бійці батальйону знешкодили 1031 вибухонебезпечний предмет, із них 920 протипіхотних мін, перевірили площу 330000 кв. м, проробили проходів у мінних полях загальною довжиною 640 м і шириною 8 м, виконали роботи щодо демонтажу 18 позицій, підготували близько 9 км під’їзних шляхів на діючі позиції, проклали 2017 м електромереж, встановили огорожі довжиною близько 5 км, перемістили 644 контейнери і залізобетонні елементи, подали безкоштовну медичну допомогу 550 мирним жителям. Паралельно доводилося облаштовувати власні позиції.
Слід зазначити, що доти за 22 роки перебування на Півдні Лівану сапери Тимчасових сил ООН знешкодили лише 56 вибухонебезпечних предметів. Командувач Тимчасових сил генерал Кофі Обенг говорив:
– Свого часу я просив керівництво Департаменту операцій з підтримки миру направити до Лівану саме український інженерний батальйон, оскільки вже був свідком відмінної роботи українських саперів в Анголі. Сьогодні в Лівані вони роблять те, що краще за них мало хто може. Ваш полковник Хавронюк вищий за будь-яку похвалу: професіонал найвищого ґатунку, дбайливий командир, патріот, невтомний у роботі, ініціативний. З такими офіцерами ваша армія може бути найкращою у світі.
Хотів би й від себе дещо додати про першого командира Укрінжбату, мого друга полковника Олега Володимировича Хавронюка.
До Лівану він прибув із посади першого заступника начальника Військово-інженерного інституту в Кам’янці-Подільському. З липня 2000-го по серпень 2001-го командував українським миротворчим контингентом, а з серпня 2001-го по травень 2004 року – заступник командувача Тимчасових сил ООН у Лівані – начальник групи координації розмінування на території Лівану. На цій посаді полковник О. Хавронюк розробив методику, яка сьогодні прийнята за основу Женевським інститутом гуманітарного розмінування.
Але найбільшим своїм досягненням Олег Володимирович вважає те, що всі українські миротворці повернулися на Батьківщину живими.
Бути першим завжди важче. На долю полковника Хавронюка випало багато такого, чого вже не довелося робити його наступникам. Це й облаштування позицій батальйону буквально на голому місці у пекельну спеку, і адаптація до незвичних умов служби, і вивчення мінних полів, і налагодження відносин із командуванням Тимчасових сил та іншими національними контингентами, і встановлення контактів та взаємодії з місцевими органами влади й населенням.
Нині О. Хавронюк – депутат Хмельницької обласної ради, заступник голови Всеукраїнської спеціальної колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Має нагороди України, Лівану, Білорусі, Росії, Ізраїлю, ООН.
