27 квітня в «ОВ» було опубліковано статтю Олексія Воловича за назвою «Азербайджанський газ для України: наскільки це реально?». Автор зробив доволі невтішний висновок про те, що, попри численні декларації, переговори, підписані угоди та меморандуми, перспективи постачань азербайджанського газу до України видаються на сьогодні та наступні 5-7 років досить проблематичними. Сьогодні ми пропонуємо ще одну статтю О. Воловича на схожу тему. 

На шляху… скорочення

За даними «CIA World Factbook», у 2012 році доведені запаси нафти в Азербайджані становили 7 млрд барелів (21-ше місце у світі), видобуток – 987 тис. барелів на день (22-ге місце у світі), експорт – 821 тис. барелів на день (16-те місце у світі), споживання – 168 тис. барелів на день (65-те місце у світі). 

Для порівняння наведемо такі самі дані і з того ж самого джерела по сусідньому Казахстану: доведені запаси нафти – 30 млрд барелів (12-те місце у світі і лише вдвічі менше, ніж у Росії), видобуток – 1,635 млн барелів на день (18-те місце у світі), експорт – 1,078 млн барелів на день (14-те місце у світі), споживання – 244 тис. барелів на день (53-тє місце у світі). 

За деякими даними, прогнозовані запаси рідких вуглеводнів Азербайджану оцінюються у 4 – 8 млрд тонн, із них близько 0,9 – 1,8 млрд тонн належать до розряду доведених. Проте, за всіма ознаками, розрахунки доведених запасів нафти виявилися завищеними, і на сьогодні це не більше 250 млн тонн. А це означає, що при рівні видобутку 25 млн тонн на рік запасів вистачить на 10 років. За період з 1995-го по 2010 рік видобуток зріс у понад 5 разів: у 1995 р. – 9 млн тонн, у 2000 р. – 14 млн тонн, у 2005 р. – 22,2 млн тонн, у 2010 р. – до 50,7 млн тонн. Проте схоже, що у 2010 р. був пік. Обсяги скорочуються вже третій рік поспіль. Так, у 2011 році вони зменшилися на 10,8% – до 45,4 млн тонн, а в 2012 році – вже на 5,3% – до 43 млн тонн. За перші два місяці цього року – на 4%. 

Оминаючи Росію

У квітні 1999 року був зданий в експлуатацію нафтопровід Баку – Супса потужністю 6,5 млн тонн на рік, а також експортний термінал Супса на чорноморському узбережжі Грузії, що дало змогу Азербайджану вперше розпочати експорт нафти на світові ринки, оминаючи Росію. Інший нафтопровід, що оминає РФ, – Баку – Тбілісі – Джейхан (БТД), довжиною 1773 км, – введений в дію у липні 2006 року. Його проектна пропускна потужність становить 50 млн тонн нафти на рік, однак досі її не досягнуто головним чином через брак достатньої кількості азербайджанської нафти.

З 1996 року Азербайджан експортував нафту в невеликих обсягах (до 5 млн тонн на рік) по нафтопроводу Баку – Новоросійськ. Проте в середині травня ц.р. російський уряд в односторонньому порядку припинив дію угоди, оскільки Азербайджан не виконував своїх зобов’язань щодо перекачування. Протягом останніх років реально транспортувалося лише близько 2 млн тонн, внаслідок чого утримання нафтопроводу стало збитковим для російської компанії «Транснефть», яка його обслуговує. 

Скільки нафти в Україні? 

За даними «CIA World Factbook», у 2012 році розвідані запаси нафти в Україні становили 395 млн барелів, або приблизно 60 млн тонн. Проте, на думку багатьох експертів, початкові запаси становлять 560 млн тонн нафти з газовим конденсатом. Крім цього, Україна має значний потенціал іще не відкритих родовищ, особливо на морському шельфі Чорного моря. 

Наша потреба щодо нафти та продуктів її переробки сьогодні становить близько 22 млн тонн на рік. Власний видобуток задовольняє лише на 10%. За даними НАК «Нафтогаз України», у порівнянні з 2010 р. обсяги видобутку нафти в Україні у 2011 р. зменшилися на 6,3% і склали до 2,41 млн тонн. У січні-березні 2013 року видобуток скоротився на 7,5% (на 43,5 тис. тонн) порівняно з аналогічним періодом 2012 року – до 533,2 тис. тонн. Решта нафти імпортується з Росії, Казахстану і Азербайджану, причім російська частка складає понад 95% і перевищує 70% від сукупного об’єму внутрішнього споживання. 

Згідно з Енергетичною стратегією України на період до 2030 року, перед нафтовиками поставлено досить скромне завдання: у 2030 році видобувати – за оптимістичним сценарієм – 5,8 млн тонн, а це означає, що і через 17 років основним постачальником залишатиметься Росія. Завдання щодо нарощування власного видобутку може бути виконане лише за умови виділення коштів з державного бюджету на закупівлю обладнання, необхідного для геологічної розвідки й освоєння родовищ на суходолі та морському шельфі. Проте ці кошти ніколи не виділялися в достатніх обсягах. 

Забагато «але»

Нафтопровід Одеса – Броди потужністю 14,5 млн тонн на рік було споруджено у 2001 році в межах проекту Євразійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) передусім для постачань каспійської сировини (казахстанської й азербайджанської) до України і далі транзитом до країн Центрально-Східної Європи. Цього ж року в порту Південному поблизу Одеси було завершено будівництво першої черги морського нафтового терміналу (МНТ) «Південний». До 2004 р. нафтопровід простоював, потім використовувався в реверсному режимі для постачання російської нафти до згаданого терміналу, а з 2009-го – в аверсному режимі – для транспортування азербайджанської сировини на Мозирський НПЗ у Білорусі. 

Схоже, що каспійська нафта в значних обсягах не скоро потрапить до України та Європи по цьому трубопроводу з низки причин: по-перше, будівництво ділянки нафтопроводу Броди – Плоцьк досі не розпочато; по-друге, на сьогодні Азербайджан не має достатнього обсягу нафти, щоб заповнити трубопровід, і, можливо, зможе це зробити лише починаючи з 2016 року; третє – відсутність гарантій Азербайджану стосовно обсягів постачань до Європи (потрібно не менше 10 млн тонн на рік); четверте – відсутність п'ятисторонньої міжурядової угоди між країнами-учасницями проекту ЄАНТК (Азербайджан, Грузія, Україна, Польща і Литва); п’яте – відсутність угоди між постачальниками та споживачами каспійської нафти. Все це викликає сумніви польської сторони як щодо рентабельності майбутнього нафтопроводу, так і щодо вартості азербайджанської нафти. На думку деяких польських експертів, у разі, якщо російська нафта буде дешевшою від каспійської, то не буде сенсу продовжувати нафтопровід Одеса – Броди до Плоцька і далі до Гданьська. Тому не виключено, що польська влада відмовиться від проекту ЄАНТК через його економічну збитковість.

Майже нічого

Україна готова до транзиту каспійської нафти в Європу, але передусім зацікавлена в забезпеченні своїх внутрішніх потреб. Однак і на цьому напрямі проблем значно більше, ніж здобутків. Згідно з даними Держкомстату України, у 2012 році зовнішньоторговельний оборот України з Азербайджаном становив 903,8 млн доларів і зменшився порівняно з 2011 роком на 492,1 млн доларів, або ж на 35,3%, тільки тому, що азербайджанська нафта не постачалася на українські НПЗ у 2012 р. У попередні роки вона в обмеженій кількості (3-4 млн тонн) прибувала танкерами до Одеського морського торговельного порту, і далі її транспортування до НПЗ здійснювалося придніпровськими магістральними нафтопроводами. У 2009 році почалися постачання на Кременчуцький НПЗ. Було підписано угоду про 4,8 млн тонн на рік, проте у 2009-му Кременчук одержав лише близько 560 тис. тонн, у 2010-му – 1 млн тонн, а у 2011-му – тільки 640 тис. тонн. І на цьому постачання практично припинилися. 

В межах візиту Президента В. Януковича до Азербайджану у квітні 2011 р. було досягнуто домовленостей щодо нафти. Але відтоді станом на травень 2013 вона в більш-менш значних обсягах не надходила. У травні 2011 р. ВАТ «Укртранснафта» почала транспортувати 80 тис. тонн азербайджанської нафти нафтопроводом Одеса – Броди у проектному аверсному напрямку для Надвірнянського та Дрогобицького НПЗ, але в першій половині 2011 року обсяги скоротилися на 21,5% – до 704,7 тис. тонн, і згодом зовсім виснажилися. 

Висновки

На наш погляд, шанси України отримувати азербайджанську нафту, як і газ, у значних обсягах досить сумнівні. Основна причина полягає у зменшенні видобутку. Не вистачає навіть на один нафтопровід БТД. В цій ситуації основними нашими постачальниками залишатимуться Росія та Казахстан. 

Як і в разі з природним газом, оптимальне рішення може бути одне – нарощування видобутку нафти на суходолі та морському шельфі України. За даними експертів, прогнозованих запасів традиційних вуглеводневих ресурсів в Україні – близько 25 млрд тонн умовного палива. Цієї кількості Україні вистачить щонайменше на 50 років, а тим часом можна налагодити видобуток метану з газогідратів, які по суті є невичерпним джерелом енергоресурсів. Окрім цього, в Україні є ще великі запаси вугілля та сланцевого газу. Таким чином, Україна може стати цілком енергетично незалежною країною. Але для цього ресурси потрібно освоювати в значно більших масштабах, ніж це робилося досі.