Чеські музиканти, композитори ХІХ століття з причин утисків австро-угорської влади часто виїздили працювати за кордон.

Наприклад, на Україні тривалий час жив і працював учителем музики Венцеслав Єдлічка, від якого Тарас Шевченко почув багато розповідей про гуситські війни.

В Одесі визначну роль відігравав піаніст, композитор, диригент, музичний критик і громадський діяч Ігнац Тедеско.

Однодумцем Ігнаца Тедеска став випускник Празької консерваторії Йозеф Прібік. Після роботи у Смоленську, Харкові, Львові, Києві, Тбілісі, Москві він за рекомендацією Петра Ілліча Чайковського прибув до Одеси. Петро Ілліч писав до Одеського відділення Російського музичного товариства: «Я вам очень его рекомендую как хорошего, опытного музыканта и прекрасного человека».

Йозеф В’ячеславович, як почали називати шанувальника Бедржиха Сметани, після роботи в оперному театрі любив ходити на прогулянки уздовж високого берега, постояти на межі двох стихій: моря і степу.

…Аж до обрію ворушилася блакить. І десь там, далеко, ніби застигала. А позаду котилися хвилі ковили. І в зеленавому морі трави – вкраплення маків. Місцевий люд стверджував, що стільки маків у степу – від пролитої крові оборонців рідного краю. Народ тут жив міцний, гордий, а разом з тим привітний і щедрий. Казали, що вони з козаків. Козаки… Співцем цих козаків вважають Тараса Шевченка. Того року, 1876-го, коли Йозеф закінчив консерваторію, у Празі вийшло двотомне видання творів українського поета. Вихід «Кобзаря» мовою оригіналу привернув увагу чеських поетів, композиторів. Багатьох з них зацікавили уривки з поеми «Катерина».

«Катерина»… Коли Йозеф Прібік працював у Харкові, то там говорили, що місцевий літератор 

Г. Квітка-Основ’яненко написав повість «Сердешна Оксана». Повість має багато спільних деталей з поемою Шевченка, створеною тоді ж, 1838 року. Поема «Катерина» своєю глибокою народністю привернула увагу не лише літераторів, а й артистів, музикантів.

Була й спроба її інсценізувати… 1845 року Степан Карпенко (літ. псевдонім Паливода) переробив поему Тараса Шевченка на «романтичну малоросійську оперу віршами і прозою». Назвав її «Катерина Шевченкова». Чехи-земляки розповідали, український Кобзар був знайомий зі Степаном Карпенком, подарував йому свої твори.

Шкода, що він, Йозеф Прібік, родом із міста Пршибрама у Середній Чехії, ніколи не зустрінеться з Тарасом Шевченком. Але він популяризуватиме його творчість.

…Гастролі Йозефа Прібіка розтяглися на 40 з лишком років. У Південній Пальмірі видатний музикант пропагував твори свого земляка Бедржиха Сметани, Петра Чайковського, Михайла Глинки, Олександра Даргомижського, Миколи Римського-Корсакова. Чайковський написав, наприклад, чимало творів на українські теми, використав українську мелодику в операх «Черевички», «Мазепа» та у Другій українській симфонії. На тексти Тараса Шевченка написав романс «Садок вишневий коло хати», дует «На вгороді коло броду». Тема Тараса Шевченка в Одеському оперному звучала не лише у ювілейні вечори. В усіх виставах та концертах проявлялися блискучі здібності диригента 

Й. Прібіка.

У серці часто звучали рядки з поеми «Катерина», що стали піснею:

Єсть на світі доля,

А хто її знає?

Єсть на світі воля,

А хто її має?

Єсть люде на світі –

Сріблом-злотом сяють,

Здається, панують,

А долі не знають, -

Ні долі, ні волі!

З нудьгою та з горем

Жупан надівають,

А плакати – сором.

Возьміть срібло-злото

Та будьте багаті,

А я візьму сльози –

Лихо виливати;

Затоплю недолю

Дрібними сльозами.

Затопчу неволю

Босими ногами!

Тоді я веселий, 

Тоді я багатий, 

Як буде серденько

По волі гуляти.

Знайомлячись зі списками посмертних видань творів Тараса Шевченка в Одесі кінця ХІХ століття, дуже часто натрапляю на назву поеми «Катерина»: 1888, 1889, 1893, 1897. Це випадковість? Можливо. Але сьогодні мені здається, що якісь вищі сили підштовхували до написання опери з цією назвою. Через 45 років після «Катерини Шевченкової» С. Карпенка Микола Аркас написав усе-таки однойменну одеську оперу за власним лібретто. Клавір її було видано у Москві 1897 року. Оркестровку її зробив диригент Ф. Воячек 1898 року. Оперу уперше поставила трупа М. Кропивницького. Аркасова «Катерина», хоч і надто проста за фактурою й інколи дилетантська щодо способу художнього вираження, приваблювала мелодійністю й емоційною щирістю.

Тому доля запродала

Од краю до краю,

А другому оставила

Те, де заховають.

Де ж ті люде, де ж ті добрі,

Що серце збиралось

З ними жити, їх любити?

Пропали, пропали!

До 110-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка на сцені Одеського міського оперного театру було поставлено оперу Миколи Аркаса. Диригував Йозеф Прібік.

Перефразовуючи слова одного поета, одеситом не народжений, одесит за покликанням Йозеф Прібік виховав у нашому місті цілу плеяду учнів, прищепив їм любов до творчості Тараса Шевченка. Серед цих учнів композитор К. Данькевич, диригент М. Покровський, відомі автори та постановники опер за творами Кобзаря.

Мешкав Йозеф Прібік з 1894 по 1937 рік у провулку Малому (нині провулок В. Маяковського), у будинку № 5. Цей факт засвідчує меморіальна дошка на фасаді будинку.