Мабуть, головне, чим керувався автор цих рядків при виборі заголовка – це золота доба в історії Грузії, яка припадає на царювання Тамари. Вона правила близько трьох десятиріч на межі XII і XIII століть. Дуже багато зробила для розвитку економіки, культури, церкви. Їй вдалося не лише захистити вітчизну від зовнішньої загрози, але й зробити Грузію однією з найпотужніших держав того часу. Тамара шанується в лику святих не тільки Грузинською, але й іншими православними церквами. А для грузинів вона донині залишається найулюбленішим героєм їхньої історії, ангелом-охоронцем країни.
Судячи з того, що випало побачити й почути, золота доба почалася зараз в Аджарії. Ця автономна республіка, що належить до складу Грузії, багатьом нагадує наш Крим. У неї є власні атрибути державності – прапор і герб. Вищим законодавчим органом є Верховна Рада Аджарської автономної республіки, яка обирається на 4 роки.
Вищим виконавчим органом є Уряд АР Аджарія.
З новим керівником автономії – Арчилом Хабадзе – журналісти познайомилися на другий день перебування в цьому прекрасному древньому краї.
Мова на зустрічі, звичайно ж, зайшла про партнерство Аджарії й Одеської області.
Відзначу (про це мало хто вже пам’ятає), що тісні контакти між регіонами почалися в період, коли Північно-західне Причорномор’я (тоді губернатором був Сергій Гриневецький, нині народний депутат України) постраждало під час небувалого зледеніння. Допомогу жителям одеського краю одними з перших тоді запропонували аджарці. Вони направили десять тонн мандаринів дітям, які тимчасово перебралися до здравниць із будинків, що залишилися без світла й тепла.
Відтоді в обох причорноморських регіонах змінилося чимало керівників, але співпраця та дружба тривають.
Арчил Хабадзе, який приймав нас у мальовничому селі Ачарисцкалі Кедського муніципалітету (20 км від Батумі), готувався рушити на чолі делегації бізнесменів до Одеси на Міжнародний інвестиційний форум і на зустріч зі своїм українським колегою – головою Одеської облдержадміністрації Едуардом Матвійчуком.
– Співпраця між Одеським регіоном і АР Аджарія мусить набути нового наповнення для подальшого втілення намічених сторонами конкретних планів і намірів. У столиці нашої автономії – Батумі, пов’язаній, до речі, регулярним вантажо-пасажирським сполученням з портом в Іллічівську, щорічно проходять різні міжнародні заходи. Ми хочемо, щоб наші українські партнери брали в них активну участь. Торік Національна академія гостинності США назвала Батумі найкращим місцем року в плані туристичного призначення, – почав розмову А. Хабадзе.
За його словами, Аджарія може бути цікавою для Одеської області не тільки як великий транспортний і туристичний центр на узбережжі Чорного моря, але й своїм добре розвиненим виноробством, тваринництвом, птахівництвом, садівництвом і бджільництвом. На її території вирощуються цитрусові, овочі, чай, картопля, різні види свіжої зелені.
До свого нового призначення А. Хабадзе належав до коаліції «Грузинська мрія», що перемогла на останніх виборах, і очолював батумську філію «Cartu Bank».
Властиво, на зустрічі з українськими журналістами він торкнувся планів нового уряду Аджарії. Зокрема, озвучив ідею відродження регулярного пасажирського сполучення на Кримсько-Кавказькій лінії від Батумі до Одеси з відвідуванням Ялти й інших міст чорноморського басейну.
– На жаль, – вважає голова автономії, – в умовах світової кризи лише Грузії це завдання не розв’язати. Необхідна участь і зацікавленість у цій справі й самої України.
Поки що ж зусилля виконавчої влади АР спрямовані на те, щоб домовитися з керівництвом міжнародних аеропортів Батумі, Кутаїсі й Тбілісі про приймання чартерних рейсів з України, виробити спеціальний ритуал зустрічі пасажирів і подальше доставляння прибулих туристів місткими автобусами до місць їхнього відпочинку та мешкання в Аджарії. Уже розпочато будівництво сучасного автовокзалу, покликаного працювати при великому припливі гостей. Тут їх чекає тепле море, добре розвинена інфраструктура курортів. Поєднання моря й гір створює унікальні умови для відпочинку. Вся довжина купальної зони, а це понад двадцять кілометрів, – у вільному доступі. На відміну від багатьох одеських пляжів, тут не треба платити. Влада не дозволяє захоплювати морське узбережжя. А от відкрити власну справу на території Аджарії цілком до снаги будь-кому. Заснувати бізнес тут можна протягом кількох годин. Для цього не треба давати винагороду чиновникам. Хабарів ніхто не дає й не бере. Навіть землю під готель або культурний центр влада давала безкоштовно.
Пізніше, по приїзді до Одеси, приємно було довідатися, що керівники Одеської ОДА й уряду Аджарії погодили подальший план співпраці.
Як повідомила прес-служба ОДА, в облдержадміністрації відбулася офіційна зустріч Едуарда Матвійчука з Арчилом Хабадзе, де сторони обмінялися досвідом роботи в розв’язанні питань розвитку економіки та культури своїх регіонів, намітили й підписали план спільних заходів.
На зустрічі з українськими журналістами в гірському Ачарисцкалі йшла мова й про цитрусові, з яких, як говорилося вище, почалася співпраця наших регіонів.
Цього року аджарські садівники розраховують зібрати великий урожай мандаринів (як вони цвіли, ми бачили в Батумському ботанічному саду) – близько 80 тисяч тонн, з яких понад 50 тисяч вони мають намір доставити на український ринок.
Ці плани, як вважають керівники Аджарії, можуть не здійснитися повною мірою лише з однієї причини – в разі штучного створення бюрократичних перешкод із українського боку. Восени минулого року аджарські садівники вже зіштовхнулися із цією проблемою, коли раніше досягнуті домовленості щодо митного оформлення цитрусових із Грузії виконувалися лише частково й наштовхувалися на додаткові вимоги. У результаті грузинські мандарини потрапили на український ринок із великим запізненням. І місце відносно дешевої та якісної продукції аджарських садівників було відразу зайняте продукцією з Туреччини, Греції, Ізраїлю і Єгипту.
На інвестиційному форумі в Одесі це питання також порушувалося. Сезонний характер постачань швидкопсувного вантажу потребує, щоб великі партії цитрусових переправлялися за короткий час із максимальною схоронністю. Під час «цитрусової кампанії» національний перевізник – СК «Укрферрі» збирається збільшити кількість рейсів поромів. Багаторічний досвід спільної роботи з портом Батумі, аджарськими транспортниками й Урядом Аджарії вселяють упевненість, що плани перевезень на «цитрусовий сезон» 2013-2014 рр. також будуть успішно виконані. Зараз іде узгодження умов перевезення майбутнього врожаю мандаринів і заходів щодо здешевлення їхньої вартості.
Коли мова зайшла про вантажоперевезення… За словами керівництва нашого порома, за один рейс на лінії Іллічівськ – Батумі перевозиться від чотирьох до п’яти тисяч тонн різних вантажів. З Європи до Азії йде промислове устаткування, автомобільна техніка, крани й навантажувачі, лісоматеріали, спирт, вершкове масло, кондитерські вироби, м’ясні та молочні продукти харчування, косметика тощо. У зворотному напрямку – цитрусові, хурма, лавровий лист, вина й коньяки, знаменита вода «Боржомі», свіжа зелень, прянощі, східні ласощі. Пором оснащений також місцями для туристів. Каюти дозволять розмістити на судні 150 чоловік цієї категорії.
У першій частині публікації я обіцяв повернутися до теми роботи наших митних служб. Скажу щиро, особисто у мене проходження митного контролю на Іллічівському поромному комплексі викликало неприємні відчуття. Прибувши вночі до порту, журналісти, які мали намір встигнути сісти у свої поїзди, досить довго не могли знайти митного працівника. Без нього вихід до автобусів, що чекали нас, просто неможливий. Крім одеських журналістів, добру половину списку становили їхні колеги з Києва, Харкова, Львова, Кіровограда, інших регіонів України. Соромно було спостерігати, як митник, одягнений у мундир важливої структури, почав чіплятися до деяких представників нашої групи через одну або дві пляшки сувенірних алкогольних напоїв, що буцімто не вкладаються в норму на одну людину. Я та ще кілька колег, наприклад, зовсім не везли грузинських коньяків і тому попросили врахувати це стосовно інших представників нашої загальної групи. Обурював не сам факт перевірки, а те, в якому тоні це робилося. Якщо так чинять із представниками «четвертої влади», то що говорити про простих пасажирів – водіїв вантажних машин, експедиторів, приїжджих туристів.
Нічого подібного в Аджарії ми не зустрічали. Там були милі посмішки й добрі побажання. Наші митники нас «приземлили»: мовляв, чудес не буває, ви в рідній Україні… А хотілося теплої уваги й людського такту.
На завершення своєї розповіді про грузинську автономію та її візитну картку – Батумі – хочу особливо відзначити гостинність тамтешніх людей і поєднання унікальних природних чинників. Звичайно, для створення тут земного раю треба ще багато потрудитися. Слід сказати, що таке бажання у місцевого народу є. Влада Грузії вирішила розбудовувати Батумі як головне курортне місто країни.
