Свято-Миколаївський храм у Новосільському, який два роки тому відзначив 200-річний ювілей, входить до переліку об’єктів історичної та культурної спадщини місцевого значення. Це – єдина в селах Ренійського району церква, яка не закривалася за часів войовничого атеїзму. Вже 26 років настоятелем цього храму служить архімандрит Петро.
…Угледівши ченця в чорному, діти одразу покидали свої ляльки і, заливаючись сміхом, побігли назустріч. Малята в Новосільському ніяк не можуть зрозуміти, чому мами і тата, дідусі та бабусі з таким трепетом ставляться до панотця? Так, він суворий. Сама директорка школи підходить до настоятеля з повагою, схиливши голову. Навіть сільський голова вважає архімандрита першою людиною на селі. Так, буває, панотець покартає: «Чому я тебе в церкві в неділю не бачив?» Робить зауваження, а очі ж – добрі! Добрі як у мами, добрі, як сонячний ранок. От і біжать до настоятеля дітки назустріч, вважаючи за щастя, якщо він покладе руку на голову та благословить. Отець Петро для них – це як небо, як сонце, як церква, малята впевнені: він завжди в Новосільському був, є і буде.
…Щодня з п’ятої години ранку біля Свято-Миколаївського храму починає стукати молоток майстра. Це Олександр Олексійович Бушин, у минулому працівник Ренійського порту, майстер-самоучка споруджує новий купол. Він сам намалював ескіз, сам склав конструкцію і зараз кріпить булатну луску на каркас. Майстер квапиться завершити роботу до осінніх дощів і майже не їсть. Парафіяни, які приносять їжу і бачать її майже недоторканою, дивуються: звідки лише сили беруться?
– Від благословення панотця, – говорить Олександр. – Якби не отець Петро, і мене б тут не було.
А ось і сам настоятель. І де б ви думали? Під самим куполом! Разом із м’язистими хлопцями встановлює риштування. Розміняв отець Петро шостий десяток, а трудиться нарівні з молодими. Та хіба ж нарівні: він – вперед, вони – за ним!
– Ми порадилися і вирішили старий купол зберегти, а новий надіти зверху, – розповідає архімандрит. – У такий спосіб ми не будемо ризикувати фресками на внутрішніх стінах.
Як відомо, Президент України приділяє питанню збереження наших культурних цінностей особливу увагу. За роки незалежності України в Новосільському проведено величезний обсяг роботи щодо збереження старого храму. До церкви підведено природний газ, зроблено опалення, що дозволяє зберігати унікальні ікони та багато святинь, вклонитися яким приїжджають навіть іноземці. Церква виблискує свіжими фарбами – розписана заново. Зроблено і зовнішній ремонт. А як змінилася територія! Поставили гарну огорожу, виклали плиткою доріжки.
Звичайно, сам настоятель не впорався б з такою роботою, але в нього багато помічників. Серед них – не лише жителі Новосільського. Новий купол над дзвіницею два роки тому допоміг встановити депутат Одеської обласної ради Олександр Васильович Сошенко. Віряни з Росії, побувавши в Новосільському, не лише зробили внесок на ремонт, але й подарували парафії мікроавтобус. Свій транспорт не лише полегшує роботу – панотець возить дітей, які співають у церковному хорі, по святих місцях.
…У кожного – свій шлях до храму. Ось Катерина, яка сьогодні пере з жінками килимові доріжки, пережила страшну трагедію: коли їхала з дитиною додому з пологового будинку, машина потрапила в аварію. Малюк загинув, а вона опинилася в лікарні з тяжкими травмами. На лікування потрібні були гроші, і чималі. На допомогу прийшла церква. Сьогодні Катерина, яка за допомогою односільчан встала на ноги, допомагає храму в міру сил своїх.
– Новий навчальний рік у нас завжди починається із благословення отця Петра, – розповідає директорка Новосільської школи-ліцею Надія Петрівна Вранчану. – Ми пишаємося тим, що наші учні співають у церковному хорі – іншого такого в районі немає. І це – вже шосте покоління хористів.
– Панотець завжди відвідує стареньких, які самі вже не можуть прийти до церкви, – розповідає директор Будинку для самотніх літніх громадян, член виконкому Новосільської сільради Альона Вікторівна Волкова. – У дні великих православних свят він приїжджає до Будинку для літніх людей з дитячим хором. Коли співають дівчата, наші постояльці плачуть від щастя та розчулення.
– Коли я був призначений на посаду голови Ренійської райдержадміністрації та уперше приїхав до Новосільського, – говорить Василь Петрович Арнаут, – мене зустріли троє чоловік – сільський голова Михайло Миколайович Лучку, голова базового СВК Адріан Михайлович Кокош і настоятель храму архімандрит Петро. Виявляється, вони завжди втрьох – які б проблеми не виникали, які б свята не відзначалися. І ця триєдність лідерів – підмурівок стабільності села, запорука всіх його успіхів, а вони є.
…Настоятель ударив в усі дзвони – і дзвін полинув до найдальших вулиць. Новий благовіст, подзвінні та задзвінні буквально цими днями привезли з Воронежа, із найкращої в Росії ливарної майстерні. Замовлення для Новосільського храму зроблено російськими спонсорами, вони ж допомогли довезти дзвони до українського кордону. Коли ці витвори ливарного мистецтва будуть підняті на дзвіницю, благовіст полине через Дунай і буде чути навіть у Румунії – настільки сильний його голос.
Пам’ятки історичної та культурної спадщини… Вони переживають віки за однієї умови – якщо щоднини з ними поруч турботливі люди.
