Наш край являє чудовий приклад взаєморозуміння та дружби представників понад ста національностей і народностей, співпраці десятків релігійних конфесій.
45 років займається миротворчою роботою Одеська обласна Рада миру.
Економічний добробут – не єдиний чинник збереження миролюбних відносин. Відома англійська письменниця Анна Сьюелл якось сказала: «Я хочу розуміння, що приносить злагоду». З таким висловлюванням, я вважаю, погодиться кожна цивілізована людина. Через пізнання культур і традицій народів, які населяють як нашу Південну Пальміру, так і всю планету, можна створити міцну основу для всебічної співпраці. Саме цю мету у далекому 1968 році переслідували ініціатори створення Одеського комітету захисту миру на чолі з відомим письменником та журналістом Іваном Петровичем Гайдаєнком. Будучи осередком Всесвітньої Ради миру, створеної у 1950 році, одеська організація миротворців, підтримувана радянською та світовою громадськістю, пройшла знаменний шлях збереження та розвитку дружби між народами. До останніх днів свого життя Іван Петрович Гайдаєнко керував організацією, її прекрасні гуманістичні цілі залишилися актуальними і сьогодні, на рубежі століть, для без’ядерної України, що набула цього статусу завдяки першому Президентові держави і голові Української Ради миру Леоніду Макаровичу Кравчуку.
У складні дев’яності обласну Раду миру очолив Микола Пантелеймонович Павлюк – колишній начальник Одеського морського торговельного порту, який фінансово підтримав існування організації та гідно продовжив миротворчу місію свого попередника. При Миколі Пантелеймоновичу Павлюку було закладено Алею пам’яті активістів Ради миру, ідея якої належала ігуменії Серафимі. Вона надала ділянку на території Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря для щорічного садіння дерев.
У новітній час завдяки зусиллям керівництва Ради миру – Героя України, Почесного громадянина Одеси та області Володимира Станіславовича Філіпчука, заслужених працівників культури України – Тамари Панасівни Сазонової та Євгена Отаровича Лукашова, ігуменії Серафими, Валентина Миколайовича Шаровського, Григорія Івановича Мокряка та багатьох інших активістів різного віку провадиться масштабна миротворча, доброчинна та культосвітня діяльність. Знамениті фестивалі «Золота осінь миру», «Різдв’яні вечори» та «Великодні зустрічі» збирають аншлаги у великих концертних залах Одеси. Художні виставки у межах рерихівського девізу «Мир через культуру» знайомлять із полотнами сучасних українських і закордонних живописців – визнаних діячів мистецтва, а також з дитячими малюнками на тему миру. Почуття теплоти і гармонії, які залишаються з кожного заходу, зігрівають душі і серця як постійних учасників, так і тих, хто прийшов у цей дивовижний світ мистецтва вперше.
Одним із найважливіших проектів, присвячених ювілею, стало створення міжнаціонального гуманістичного руху «Місія миру», організаторами якого є Одеська обласна Рада миру та Одеський комітет Пакту культури та миру ім. М.К. Рериха. Мета «Місії» полягає у широкому розповсюдженні миротворчих і гуманістичних ідей, просвіти і творення. Об’єднуючи навколо себе молодь, «Місія миру» сприяє їхньому духовному та ментальному зростанню, розвиваючи громадянські і патріотичні почуття, прищеплюючи загальнолюдські цінності та повагу до інших народів і культур. До діяльності «Місії» долучилися: одеський Будинок-музей ім. М.К. Рериха, Україно-ізраїльський інститут Ліги культури та соціальної співдружності, Український фонд культури в Одесі, представництво Росспівпраці в Одесі, Одеська регіональна організація Національної спілки журналістів України та багато інших.
Згадаємо чудові слова перського і таджицького поета Середньовіччя Фірдоусі у російському перекладі: «Если путь твой к познанию мира ведет, – как бы ни был он долог и труден, – вперед!». Дамо ж собі слово робити усе від нас залежне та можливе, щоб на нашій маленькій планеті, як і в наших серцях, ставало світліше від добра, яке ми творимо. Прекрасний ювілей, що поєднує нас навколо гуманістичної мети Ради миру, стане основою для подальшого розвитку нашого суспільства.
