Коли дивишся на роботи Оксани Петрової, дивуєшся: невже таке можуть створити людські руки? А потім розумієш, що можуть, коли таке бажання – від серця.
Як розповідає Оксана, рукоділлям займається з дитинства. В її руках звичайний папір чи нитки стають інструментом творчого пошуку. Але на шкільних уроках чи на заняттях гуртків це виглядало швидше грою. Вступила до педагогічного коледжу, щоб отримати фах вихователя дошкільних закладів. Там заняття з образотворчого мистецтва стали найулюбленішими.
– У будь-яку роботу слід вкладати душу, позитивну енергетику. Тільки так, скажімо, вишиваю ікони, – ділиться сокровенним Оксана. – Якщо нема настрою, то така робота повертає душевну рівновагу і викликає піднесення. Бісер для мене – як заспокійливі ліки, що допомагають розслабитися і відпочити душею.
Жінка бере в руки вишивання, як тільки з’являється вільний час: чи то годинка ввечері чи тридцять хвилин в крамниці, де вона працює, коли немає відвідувачів. Близькі люди з розумінням ставляться до її творчості, вже хоча б тому, що вона приносить їм багато тепла і доброти.
