Міжнародна конференція з мирного врегулювання сирійського конфлікту «Женева-2» проходила 22 січня в курортному містечку Монтре на заході Швейцарії. Участь взяли представники 45 держав і міжнародних організацій. Затим у штаб-квартирі ООН у Женеві з 24 по 31 січня пройшов перший раунд прямих міжсирійських переговорів.
Ситуація напередодні конференції
За оцінками міжнародних організацій, за час конфлікту в Сирійській Арабській Республіці з березня 2011 року й понині загинуло понад 130 тисяч чоловік, поранено та покалічено втричі більше, і понад 2,4 мільйона осіб стали біженцями. У сирійському конфлікті зіштовхнулися, з одного боку, керівництво президента Б. Асада, правоохоронні структури, армія, підтримувані більшою частиною населення (від 60% до 75%). З іншого боку, – збройні угруповання, переважно представлені радикальними ісламістами, значна частина яких прибула з інших арабських і мусульманських країн, зокрема бойовики «Аль-Каїди».
Станом на грудень минулого року налічувалося близько тисячі антиурядових збройних формувань сирійської опозиції та іноземних найманців загальною чисельністю близько 100 тисяч бойовиків. Основними спонсорами цих формувань є США і деякі їхні союзники за НАТО, а також Туреччина і арабські країни Перської затоки. Військово-технічну допомогу урядові Сирії надають в основному Росія, Іран і Китай.
Протягом останніх місяців практично безперервно ведуться бойові дії між урядовими військами та збройними формуваннями супротивників Б. Асада. Армія утримує ініціативу і завдає значних втрат як опозиційній «Сирійській вільній армії», так і іноземним формуванням ісламістів.
У листопаді 2012 року в місті Доха (Катар) створено нове сирійське опозиційне об’єднання – Національна коаліція сирійських революційних і опозиційних сил (НКРОС), до якої ввійшло 16 організацій. Коаліцію визнали шість арабських монархій Перської затоки, а також Туреччина, Франція, Велика Британія та США як «законного представника сирійського народу». Головою НКРОС став Ахмед Джарба. Однак можливості політичних опозиціонерів з її складу досить обмежені, оскільки вони не можуть контролювати дії численних збройних угруповань, що складаються як із сирійців, так і з іноземних бойовиків-ісламістів.
Напередодні проведення конференції «Женева-2» посилилися міжусобні збройні зіткнення між різними опозиційними угрупованнями та іноземними найманцями. За даними організації «Syrian Observatory for Human Rights», тільки за січень цього року кількість жертв у результаті цих боїв перевищила 1800 чоловік убитими. Криваві внутрішні розбірки значно послабили сили повстанців і викликали збентеження на Заході, змусивши його піти на мирні переговори з урядом Б. Асада.
Підготовка зустрічі
Слід зазначити, що від самого початку сирійського конфлікту Росія відіграє основну роль у спробах його врегулювання мирним шляхом. За цей час міністр закордонних справ Сирії Валід Муаллем приїжджав до Москви для переговорів у МЗС РФ чотири рази: у квітні 2012-го, лютому 2013-го, вересні 2013-го та в січні 2014 року. Докладаючи посередницьких зусиль, Росія неодноразово приймала в Москві й різні делегації внутрішньої та зовнішньої сирійської опозиції.
Перша міжнародна конференція з мирного врегулювання відбулася в Женеві 30 червня 2012 року. Вона була проведена в рамках «Групи дій по Сирії», створеної з ініціативи тодішнього спецпредставника ООН і Ліги арабських держав по Сирії Кофі Аннана. Підсумком складних дискусій стало так зване «Женевське комюніке», що передбачало припинення вогню та створення в Сирії перехідного уряду національної єдності.
З вересня 2013-го по січень 2014 року в Женеві пройшло кілька раундів тристоронніх консультацій між міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим, держсекретарем США Джоном Керрі та спецпредставником ООН і ЛАД по Сирії Лахдаром Брахімі з підготовки міжнародної конференції «Женева-2». За десять днів до її початку в Парижі відбулася чергова зустріч так званих «друзів Сирії». У ній взяли участь міністри закордонних справ 11 країн, що підтримують сирійську опозицію (Велика Британія, Німеччина, Італія, Франція, Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, Йорданія, США і Туреччина), а також лідер НКРОС А. Джарба та його заступники. Метою зустрічі була спроба переконати опозиційні сили, що входять до НКРОС, у необхідності участі в конференції.
Переважна більшість із представлених на «Женеві-2» країн налаштовані проти сирійського керівництва на чолі з президентом Б. Асадом. Після того як Генсек ООН в останній момент перед початком роботи направив запрошення Ірану, а через кілька годин під тиском Вашингтона відкликав його, голова зовнішньополітичного відомства Росії С. Лавров заявив, що «проведення конференції без Ірану загрожує стати профанацією». У результаті «наполегливих рекомендацій» США формат заходу був сформований Генсеком ООН таким чином, щоб максимально послабити позиції делегації САР на чолі з міністром закордонних справ Сирії В. Муаллемом.
Позиції учасників
При відкритті конференції Генсек ООН Пан Гі Мун звернувся до учасників із проникливими словами: «Погляди всіх громадян Сирії та інших країн регіону, які стали жертвами цієї кризи, звернені на вас. Скільки ще сирійців помруть, втратять своїх близьких, стануть каліками або втратять житло, якщо одержану нами можливість буде вгаяно?»
У виступах у перший день роботи учасники конференції в основному повторили свої відомі позиції щодо сирійського конфлікту. Багато хто говорив про необхідність дотримуватися положень «Женевського комюніке» від 30 червня 2012 року, тобто про створення в Сирії перехідного уряду та проведення парламентських і президентських виборів. Також акцентувалася увага на катастрофічній гуманітарній ситуації в САР і становищі сирійських біженців у сусідніх країнах, зокрема в Туреччині, Лівані та Йорданії.
Виступаючи після Генсека ООН, міністр закордонних справ РФ С. Лавров, назвав метою конференції «припинення трагічного конфлікту, який несе лихо та страждання сирійському народу і поширюється на сусідні країни та весь близькосхідний регіон». Голова МЗС Росії відзначив, що є чимало сил, як у самій Сирії, так і за її межами, які на словах підтримали проведення конференції «Женева-2», але насправді роблять усе, щоб не допустити її успішного для всіх сторін конфлікту завершення. С. Лавров також висловив співчуття з приводу відсутності на конференції представників внутрішньої сирійської опозиції та Ірану.
Держсекретар США Дж. Керрі заявив, що Вашингтон має намір продовжувати вплив на сторони конфлікту для того, щоб схилити їх до взаємоприйнятного антикризового сценарію. Зокрема, він нагадав, що рішення президента США Б. Обами про можливе застосування військової сили («проти режиму Асада») не знімається, якщо не будуть знайдені мирні шляхи виходу із ситуації. Держсекретар США також висловився категорично проти того, щоб чинний президент Сирії Б. Асад входив до складу майбутнього перехідного уряду.
Виступили також представники Китаю, Великої Британії, Франції, Німеччини, Нідерландів, Швейцарії та багатьох інших європейських країн. Виступи представників Туреччини і арабських країн Перської затоки – головних спонсорів сирійської опозиції – вирізнялися явною тенденційністю, деструктивністю та ворожістю стосовно Б. Асада, що аж ніяк не сприяло досягненню компромісу.
Представники уряду Сирії й опозиції – міністр закордонних справ САР В. Муаллем і голова НКРОС А. Джарба – висунули різкі взаємні звинувачення. За словами
В. Муаллема, ніхто у світі не має права відкликати президента або уряд Сирії, крім народу самої країни. В. Муаллем заявив, що сирійська влада не має наміру припиняти боротьбу з тероризмом, і запропонував продовжити діалог уряду з опозицією на сирійській території. Він також закликав Туреччину, західні й арабські країни втриматися від втручання у внутрішні справи САР і підтримки екстремістських іноземних угруповань, що діють на території Сирії.
У відповідь на виступ В. Муаллема голова НКРОС А. Джарба досить емоційно заявив, що «тисячі мирних жителів стали жертвами президента Асада, який вбиває сирійських громадян заради досягнення своїх божевільних цілей». За словами А. Джарби, дозволити Б. Асаду залишитися в політиці – значить вступити в суперечність із домовленостями, досягнутими на конференції «Женева-1».
Перший раунд міжсирійських переговорів
Після конференції в Монтре у штаб-квартирі ООН у Женеві 24 січня почався перший раунд прямих міжсирійських переговорів, що тривав до 31 січня. Посередником виступив спецпредставник ООН і ЛАД по Сирії, екс-міністр закордонних справ Алжиру Л. Брахімі.
27 січня сирійська офіційна делегація висунула декларацію про принципи переговорів, які включають: повагу до суверенітету Сирії, повернення її «узурпованих» територій, припинення підтримки терористів зброєю та грішми з-за кордону, вибір політичного майбутнього країни самими сирійцями на основі принципів демократії, відмову від усіх форм екстремізму та релігійного фанатизму.
Делегація сирійської опозиції, не завдаючи собі клопоту дискусіями, відразу відкинула цю декларацію та представила свій план мирного врегулювання, що передбачає безумовну відставку президента Б. Асада і звільнення політичних в’язнів. До речі, сирійський уряд уже неодноразово випускав за амністією бойовиків опозиції, більшість яких поверталися до збройної боротьби проти Б. Асада.
Представники влади і опозиції погодилися з тим, що терор у Сирії існує, але не змогли домовитися про заходи протидії йому. Мабуть, єдине, про що сторонам вдалося досягнути домовленості, – це питання про доставку до міста Хомс гуманітарної допомоги і виведення з окремих районів цього міста жінок і дітей. Другий раунд переговорів намічено на 10 лютого.
4 лютого, згідно з попередньою домовленістю, голова НКРОС
А. Джарба та генеральний секретар цієї організації Б. Джамус провели переговори в МЗС Росії. По закінченні переговорів в МЗС Росії А. Джарба заявив: «У нас зараз хороші відносини з російською стороною. Зараз російська сторона краще розуміє позицію коаліції. Ми сподіваємося, що ці відносини поступово розвиватимуться й найближчим часом відбудуться візити представників коаліції до Москви».
Висновки
Головний позитивний підсумок конференції «Женева-2» полягає в тому, що попри цілий ряд несприятливих моментів і обставин вона все-таки відбулася і представники сирійського уряду та опозиції вперше розпочали безпосередній діалог у пошуках шляхів мирного врегулювання кризи. Конструктивна дипломатична робота Росії, Китаю та деяких інших країн продемонстрували всьому світу ефективність продуманих і зважених дипломатичних і політичних рішень у порівнянні зі спробами Заходу застосувати військову силу для розв’язання сирійської кризи. Та обставина, що відразу по закінченні першого раунду міжсирійських переговорів лідери НКРОС провели переговори в Москві, а не у Вашингтоні, свідчить про те, що в нинішніх умовах Росія відіграє провідну роль у врегулюванні сирійської кризи.
Якщо США та їхні союзники справді зацікавлені в мирному врегулюванні, то в другому раунді міжсирійських переговорів мають взяти участь представники Ірану й більш широкого спектру конструктивної та поміркованої сирійської опозиції, включаючи внутрішню, від якої залежить реальна ситуація в країні. У переговорах мають також узяти участь представники великих опозиційних збройних формувань, від яких залежить припинення військових дій у Сирії, за винятком явно терористичних угруповань. Поки цього не буде досягнуто, ефективність подальших переговорів буде невисокою.
Трагедія сирійського народу свідчить про те, що легко розпалити вогонь конфлікту, але дуже важко його погасити. Припинення громадянської війни залежить передусім від усього сирійського народу. Ніхто не може бути більше зацікавлений у відновленні миру, ніж самі сирійці. І що скоріше вони позбудуться зовнішніх «спонсорів і дбайливців», які гріють руки на сирійській пожежі, то краще буде для всіх сирійців, незалежно від їхньої етнічної, релігійної приналежності, політичних поглядів і симпатій. Що скоріше іноземні терористичні угруповання будуть вигнані із Сирії, то раніше настануть мир і стабільність на багатостраждальній сирійській землі, то скоріше сирійці зможуть приступити до відродження своєї країни.
