Цього року возз’єднався англійський музичний колектив «Slowdive» («Повільне занурення»). Після майже 20 років мовчання британці дадуть кілька концертів у Європі і готуються записати нові пісні, а, можливо, й повноформатний альбом. Але основним репертуаром на виступах в Англії, Іспанії, Норвегії та Португалії будуть пісні зі старих релізів групи.
«Slowdive» справедливо вважається одним із основоположників музичного стилю шугейз (shoegaze). Його родоначальники – ірландці з групи «My Bloody Valentine» («Мій кривавий Валентин» – назва на честь одного з культових фільмів-слешерів). Минулого року вони також об’єдналися і випустили альбом зі скромною назвою MBV (що відповідає абревіатурі групи). Успішний тур на її підтримку, відродження цікавості до шугейзу у первісному звучанні, як видно, надихнуло «Slowdive» об’єднатися для концертної діяльності.
Музика, яку грали «Slowdive» раніше, не завжди була однаковою. Перші записи здійснювалися у стилі дрім-поп, ближче до некомерційного інді-року. Але вже перший повноформатний альбом «Just for a Day» (1991) залічив їх до хвилі шугейзу, що зароджувалася. Проблеми, які переслідували групу протягом усього існування (1989 – 1995), були пов’язані із тим, що музичні критики часто досить низько оцінювали записи «Slowdive», а звукозаписні фірми хотіли комерційнішого звучання і відмовляли у співпраці. У підсумку останній концертний тур 1994 року було зірвано, а виданий наступного року альбом «Pygmalion» (1995) був мало схожий на шугейз. У ньому були присутні елементи амбієнту, музика стала мінімалістичнішою, але на хвилі повального захоплення брит-попом і він пройшов непоміченим.
Стиль, у якому грали «Slowdive» на початку 1990-х, можна сміливо назвати музикою двадцятирічних. По-перше, усі учасники групи були одного віку. На момент запису першого альбому їм було в середньому під двадцять. По-друге, ця музика не була протестом тінейджерів. У ній були відсутні анархізм панків або агресія хард-кору. Не відчувалося й безвиході, похмурого антуражу, таких близьких до екстремальних жанрів рок-музики. Але не було й нудотності комерційних року чи попси. Формат шугейзу не підходив для дансполів, то ж стати популярним стиль не міг, а «стіна звуку», невиразність гітарних партій, своєрідний багаторазово накладений під час запису вокал, викликали або замилування у шанувальників, або неприйняття та критику, причому музичні видання не скупилися на негативні визначення творчості «Slowdive».
Зараз учасники групи, що подорослішали, за їхнім визнанням, знову вчаться грати ті пісні, які виконували на концертах
1990-х років.
– Це, безсумнівно, буде справжнє задоволення – знову грати ті пісні, – сказав гітарист, вокаліст і засновник групи Нейл Хальстед в інтерв’ю газеті «Гардіан». – Ми разом вчилися в школі, тому йдеться не лише про музику, але й про дружбу… Який в цьому сенс? Навіщо нам це робити? Бо це – свого роду вправа в ностальгії?
Нині «Slowdive» не позичати уваги музичних критиків. Про них пишуть навіть всесвітньо відомі видання. Будемо сподіватися, що вони потішать усіх шанувальників шугейзу новими альбомами, наповненими глибокими і водночас простими піснями про любов, переживання, відносини, розлуку та дружбу – усе те, що так хвилює покоління двадцятирічних.
