«Хліб – усьому голова» говорить давня народна мудрість, що залишається завжди актуальною. Хліб – це, в основному, пшениця. Про неї все або майже все знає завідувач відділу селекції та насінництва пшениці Одеського селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства й вивчення сортів, доктор сільськогосподарських наук, академік Національної академії аграрних наук України Микола Антонович Литвиненко, удостоєний медалі Міжнародної академії рейтингових технологій і соціології «Золота фортуна».
Він першим в Україні теоретично обґрунтував і реалізував нову селекційну програму створення якісно нових сортів озимої м'якої пшениці, стійкої до низьких і високих температур. За роки, в які він очолює відділ селекції та насінництва, створено 120 сортів озимої м'якої пшениці, більшу частину з яких занесено до державного реєстру сортів рослин України. Вони також широко використовуються аграріями Російської Федерації, Молдови, Угорщини, Туреччини.
– Ми справді перебуваємо на передових позиціях щодо селекції та вирощування озимої пшениці, – говорить Микола Антонович. – При цьому слід пам'ятати, що сорт – це база, основа формування подальшого ланцюжка усіх інших елементів одержання доброго врожаю, які включають у себе агротехніку, технології тощо. Тому ми створюємо сорти таким чином, щоб задовольнити потреби будь-якого виробника.
На думку Миколи Литвиненка, палітра сільгоспвиробників в Україні досить різноманітна. І відрізняється строкатістю – як щодо фінансового, так і щодо технологічного і технічного забезпечення. Тільки близько 25 відсотків з них працюють на сучасному рівні сільськогосподарського виробництва. І це велика проблема.
– Ми створили сорти пшениці різних типів інтенсивності – «Куяльник», «Антонівка», «Місія одеська», «Благодарка одеська», «Ластівка одеська», «Пилипівка», «Польовик», «Журавка одеська» та інші, – загалом у Реєстрі 56 сортів м'якої озимої пшениці, – розповідає далі Микола Антонович. – Вони адаптовані до надзвичайно складних погодно-кліматичних умов, мають потенціал виробництва зерна від 9 до 12 тонн з гектара. Навіть у звичайних рядових умовах вони дають 7-8 тонн зерна. Але такий рівень урожайності доступний лише у високоефективних господарствах, що мають досить коштів, технологічну і технічну забезпеченість. На жаль, сьогодні потенціал наших сортів реалізується на рівні лише 30-35 відсотків.
Тому вчений ратує за перехід на інтенсивне виробництво, яке передбачає застосування науково обґрунтованої сівозміни, сучасних технологій. А в результаті забезпечує збереження й відродження родючості ґрунтів і, отже, підвищення врожайності сільгоспкультур.
– Однак такий підхід до землеробства дуже рідкісний, комерція зіграла з нами злий жарт, – скаржиться Микола Антонович. – Поменшала кількість культур, які вирощуються на наших полях. Наголос робиться на ті, які можна швидко реалізувати. Восени багато хліборобів замислюються: вигідно чи не вигідно сіяти озиму пшеницю? Це дико чути, особливо у нас, на Одещині. Але з іншого боку, їх можна зрозуміти. Рентабельність нульова, немає прибутку. Бо ціни на сировину, тобто пшеницю, низькі, а на все інше, включаючи добрива, засоби захисту рослин, ПММ, сільгосптехніку, – досить високі.
На думку Миколи Литвиненка, якби під сорти пшениці одеської селекції давали не 20-25, а 150-180 кг діючої речовини азоту на гектар, можна було б одержувати великі врожаї відмінного зерна, з високим вмістом білка і клейковини, що перевершує за якістю закордонні аналоги і здатне конкурувати на будь-якому ринку. Адже українська м'яка пшениця не поступається за своїми кондиціями канадській. Тоді й ціна цього зерна була б набагато вищою, ніж того, яке сьогодні реалізують хлібороби. І господарства одержували б відповідний прибуток, стали б високорентабельними. Але поки що це лише добрі наміри.
Однак, незважаючи на ситуацію, що склалася, одеські вчені-селекціонери далі створюють нові сорти сільськогосподарських рослин, зокрема пшениці.
– Нині ми працюємо над середньорослими й високорослими сортами пшениці під нульову обробку ґрунту, – говорить Микола Антонович. – Вони забезпечують високу схожість і стійкі до хвороб. До речі, ми вже створили сорти пшениці з комплексним стійким імунітетом до 7-8 хвороб, які поширені у нас на півдні. А це означає, що їх можна використовувати без застосування звичайних засобів захисту від хвороб – гербіцидів і пестицидів. Серед них такі сорти, як «Княгиня Ольга», «Ластівка одеська», «Вихованка одеська» і багато інших, уже занесених до українського реєстру.
Таким чином, завдяки цим сортам відкривається широкий шлях до органічного землеробства, про який неодноразово писали «Одеські вісті».
– Для такої технології нами вже створена серія сортів європейського типу – «Годувальниця одеська», «Служниця одеська», «Істина одеська», «Мелодія одеська», – констатує академік Литвиненко. – Ми продовжуємо також займатися сортами так званої твердої пшениці, використовуваної для виробництва макаронних виробів. Це сорти різного – інтенсивного і високоінтенсивного типу, – «Червоне вітрило», «Золоте руно», «Дельфін» та інші, загалом їх у Реєстрі дванадцять, і вони дають урожай на рівні 7-8 тонн з гектара. За оцінками закордонних експертів, ці сорти не поступаються якістю, а іноді й перевершують ті, що сьогодні добре зарекомендували себе на світовому ринку.
– Законодавцями у вирощуванні такої пшениці були свого часу італійці, а тепер на передові позиції виходить Туреччина, – говорить академік Литвиненко. – А тим часом уперше у світі сорт твердої пшениці був створений у нашому селекційно-генетичному інституті академіком Федором Григоровичем Кириченком. Цю традицію продовжив Анатолій Іванович Паламарчук.
Тобто у наших аграріїв є чималі резерви для збільшення врожайності основної зернової продовольчої культури – озимої пшениці. Треба тільки використовувати їх сповна.
