Мабуть, важко знайти місто, про яке було б складено так багато прекрасних пісень, як про Одесу. Одна з них – «Ты одессит, Мишка» на слова Володимира Диховичного та музику Михайла Воловаца.
Композитор Михайло Воловац (1910-1973) працював в оркестрі Леоніда Утьосова. А в театралізованих програмах колективу виступав ще й як комік-резонер. Писав музику до пісень, які виконував Леонід Осипович разом із дочкою Едіт.
А Володимир Диховичний (1911-1963) був інженером-геологом, потім навчався в театральній студії О.Д. Дикого, працював на естраді читцем. Під час фінської війни виїжджав на фронт у складі 1-го фронтового естрадного ансамблю ВГКО, читав на концертах вірші Костянтина Симонова, виконував власні фейлетони та пісеньки. Поступово став писати й для інших артистів. У 1942-му у фронтовій філії Театру ім. Євгенія Вахтангова був поставлений його водевіль «Весільна подорож».
Після війни Диховичний майже 20 років працював у співавторстві з драматургом Морісом Слободським.
Поштовхом до написання «Одессита Мишки» послугували відомі події осені 1941-го, коли наші війська полишили місто. Утьосов став виконувати пісню на початку 1942-го. Про її популярність свідчить такий факт: напередодні визволення Одеси, у березні-квітні, радянські літаки розкидали над містом листівки із закликом допомагати Червоній Армії та текстом «Ты одессит, Мишка».
…Широкие лиманы,
цветущие каштаны
Услышат снова шелест
развернутых знамен,
Когда войдет обратно
походкою чеканной
В красавицу Одессу
гвардейский батальон.
И уронив на землю розы,
В знак возвращенья своего,
Наш Мишка вдруг не сдержит слезы,
Но тут никто не молвит ничего.Пісня спочатку зазнала критики. Газета «Правда» опублікувала звіт засідання президії оргкомітету Спілки радянських композиторів, що проходило 27 – 29 квітня 1942 року. Критики писали про «...ідейно-емоційну обмеженість «пісень про улюблене місто»... що відображали дуже вузькі, подеколи міщанські уявлення про життя... Композитори використовували в них нерідко інтонації побутової музики міщанського характеру – сентиментального салонного вальсу... чуттєвого танго... фокстроту «Мишка-одессит»
М. Воловаца».
Очевидно, це й спонукало В. Диховичного написати продовження. Так з'явилася пісня «Мишка вернулся в Одессу», опублікована 26 квітня 1944 року:
...Вперед, матросы и солдаты!
В жестоком уличном бою
Вам Мишка с поднятой гранатой
Поет родную песенку свою:
«Ты одессит, Мишка! Земля родная,
Одесса ждет тебя, победа тебя ждет:
Ты моряк, Мишка,
мы путь твой знаем,
Великий путь,
победный русский путь вперед!»
Але цей варіант не прижився.
Володимир Диховичний помер 1963 року в Ростові-на-Дону. Ось як згадує про поховання його син Іван Диховичний:
«…Була страшна спека. І раптом я почув позаду тихий голос, майже шепіт, я вирішив, що це від спеки мені щось вчувається. Але обернувшись, побачив за собою Утьосова, який стояв і співав:
– Одесские лиманы, цветущие каштаны…
Він обійняв мене й тихо на вухо проспівав далі:
– Ты одессит Мишка, а это значит, что не страшны тебе ни горе, ни беда…
Так я живу відтоді з тихим голосом Утьосова, що наспівував мені на вухо:
– Моряк не плачет и не теряет бодрость духа никогда.
Мій батько був справжнім чоловіком»
І зараз пісня «Ты Одессит, Мишка» так само славить у віках полеглих воїнів, місто Одесу й далі дарує надію на мирне життя.
