Зглянулося всемилостиве око благого Бога на князя Володимира – і просвітилися серце його і розум; він пізнав суєту ідольської омани і віднайшов єдиного Бога, Котрий створив усе видиме й невидиме. Загорівся він духом і забажав серцем бути християнином і навернути всю свою землю до Християнства. З благої любові Божої до роду людського це здійснилося. Увійшовши у святу купіль, відродився Володимир від Духа й води, і звелів він усьому народу своєму хреститися в ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Відтоді земля наша почала прославляти Христа з Отцем і Святим Духом. Просвітило нашу землю сонце Євангелія, капища були зруйновані, а натомість зводилися церкви, хрест освятив міста, ідоли були скинуті й з’явилися ікони святих, почала приноситися Безкровна Жертва; фіміам, який здіймався до Бога, освятив повітря.
Князь Володимир – складна історична постать. У його особі ми можемо бачити сьогодні, як у дзеркалі, себе, з усією складністю своїх характерів, мінливістю нашої поведінки, з підйомами і падіннями. Господь зволів обрати людину, щоб явити через неї чудо, яке творить з людьми свята віра. Що ж дала християнська віра князю Володимиру і нашій країні? Грішний і буйний язичник Володимир став людиною побожною. Його навернення до Христа було справжнім, глибоким. Перетворення його характеру і розрив з гріхом були варті подиву. «Здобув єси неоціненний бісер – Христа, обравшого тебе, як другого Павла, і отрясшого сліпоту у святій купелі душевну, вкупі і тілесну», – співає про нього Церква.
Свята віра змінила Володимира, допомогла йому почути слово Господнє, сказане царю Навуходоносору пророком Даниїлом, і за цим словом влаштувати своє життя: «…спокутуй твої гріхи милостинею і твою кривду – милосердям до бідних» (Дан. 4, 24).
Милосердя до людей здобуло йому велику ласку в Бога як присному рабу Христовому. У цьому переконують нас слова Святого Письма: «Милість же підноситься над судом» (Як. 2. 13); «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мф. 5, 7); «хто звернув грішника з облудної путі, спасе душу від смерті і покриє безліч гріхів» (Як. 5, 20). Якщо Господь Бог подає таку нагороду за навернення однієї людини з хибного шляху, то яке блаженство здобув князь Володимир? Адже він не тільки сам навернувся до Христа, але як володар і вождь турбувався за навернення свого народу. Від нього, як від вогнища, загорілися вогні віри в серцях його людей. Віра очистила народ від омани ідолопоклонства, змінила характери людські. У християнській вірі – витоки нашої вітчизняної культури. Віра поклала основу нашій писемності, живопису, архітектурі. Віра внесла в життя нашого народу, в родину та суспільство гуманні принципи. Віра, яку Господь дарував нам через князя Володимира, була добрим сіянням, що принесло гідні плоди духу. Вона прославила сонм святих угодників – наших співвітчизників, які молять Бога за нашу землю, за нашу Святу Церкву, за наш народ.
Текст із офіційного сайту УПЦ (orthodox.org.ua)
