Сьогодні увесь світ бачить, як український народ бореться за свою свободу і гідність, своє місце в сім’ї європейських народів. Україна боронить всю Європу від навали новітньої імперії. Зважаючи на значну перевагу російської військової потуги над українською, наш народ може захистити суверенітет і територіальну цілісніть України лише за підтримки світової спільноти і передусім найпотужнішого у світі військового блоку – Північноатлантичного альянсу, який на сьогодні налічує 28 держав-членів та близько 30 країн-партнерів.
Різноманітна і багатоаспектна співпраця України з НАТО має давню історію. У березні 1992 року Україна стала членом Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП). Починаючи з 1994 року, наша держава бере активну участь у програмі «Партнерство заради миру» (ПЗМ). У липні 1997 року у Мадриді відбулося підписання Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО. У лютому 2005 року на саміті Комісії «Україна-НАТО» в Брюсселі Україна проголосила набуття членства в НАТО кінцевою метою співробітництва України з Альянсом. 3 квітня 2008 року на саміті НАТО у Бухаресті було прийнято Декларацію, в якій зокрема зазначалося, що «НАТО вітає євроатлантичні прагнення України щодо членства в НАТО». Проте, на жаль, через спротив Росії і деяких членів НАТО, зокрема Німеччини, Франції та Італії, ця Декларація не була підтримана конкретними діями з боку Альянсу. На цьому саміті Україна не була приєднана до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ).
Протягом більш як 20 років співпраці України з НАТО було проведено десятки спільних військових навчань, реалізована велика кількість різноманітних програм, тисячі українських військовослужбовців пройшли стажування і навчання на курсах в різних військових навчальних закладах США. Проте необхідно зазначити, що ця робота провадилась досить формально, поверхово і, на жаль, не призвела до радикальної перебудови і модернізації Збройних сил України. Більше того, в ЗС переважали руйнівні процеси, особливо за часів останніх двох міністрів оборони України Д. Саламатіна і П. Лебедєва.
Особливі сподівання Україна покладала на саміт НАТО в Південному Вельсі (містечко Ньюпорт) 4-5 вересня ц.р., на який було запрошено Президента України Порошенка. В перший день саміту П. Порошенко зустрівся з лідерами п’яти провідних західних країн – США, Великої Британії, Німеччини, Франції та Італії, а також взяв участь у засіданні Комісії «НАТО-Україна» на найвищому рівні, що є безпрецедентним в історії самітів Альянсу. На нашу думку, інформація про те, що 5 вересня Україна може домовитися з сепаратистами про припинення вогню не стільки допомогла П. Порошенку, як нашкодила йому, тому що більшість учасників саміту почали обговорювати цю новину значно завзятіше і детальніше, ніж говорити про реальну допомогу Україні у справі захисту її суверенітету від російської, погано прихованої, агресії.
Виникає таке враження, що напередодні саміту НАТО В. Путін навмисне пішов на тимчасове і фальшиве перемир’я в Донбасі, щоб у такий спосіб мінімізувати для себе негативні наслідки цього саміту. Слід зазначити, що певною мірою йому це вдалося.
Взагалі, схоже, що лідери багатьох європейських країн готові погодитися на будь-які мирні угоди між Києвом і Москвою, навіть за рахунок національних інтересів України, аби тільки позбавитися «головного болю» від небезпечної конфронтації з Росією. Але це дуже недалекоглядна політика, яка може завдати щонайменше значної шкоди Європі, якщо Путіну вдасться відновити Російську імперію за рахунок поглинання України. Виникає запитання: скільки українців ще має загинути і скільки української території війська і найманці Путіна мають захопити, щоб у Європі нарешті зрозуміли, що українці сьогодні захищають не тільки Україну, а й всю Європу?
Надзавданням Президента П. Порошенка була спроба домовитися про постачання в Україну оборонних озброєнь, зокрема високоточної зброї. Як відомо, 4-го вересня у ЗМІ з'явилася інформація, що Україні нібито вдалося досягти домовленості на двосторонньому рівні з окремими країнами-членами НАТО щодо військово-технічної співпраці, зокрема про постачання оборонного озброєння, включаючи високоточну зброю. Однак пізніше офіційні представники Італії, Польщі та Норвегії спростували заяви про наявність домовленості щодо постачань країнами Альянсу озброєнь для нашої країни.
Втім, маленька Хорватія, яка стала членом НАТО у 2009 році, вже пообіцяла передати Україні 14 гелікоптерів Мі-8МТВ-1. Президент Польщі Б. Коморовський, який у перший день саміту мав окрему зустріч з П. Порошенком, заявив, що Польща могла б надати озброєння Україні. Тут хотілося б зазначити, що на складах і військових заводах в Україні важких озброєнь більш ніж достатньо, але чомусь їх досі бракує на фронті...
Канцлер Німеччини А. Меркель виступає проти постачання озброєнь в Україну, аргументуючи це тим, що вона не вірить у можливість розв’язання «українського конфлікту» військовими засобами. Ймовірно, фрау Меркель вірить у розв’язання військовими засобами конфлікту на півночі Іраку, оскільки її уряд ухвалив рішення до кінця вересня відправити курдським солдатам зброї та спорядження на загальну суму у 70 млн євро. Напередодні саміту ЄС, під час зустрічі П. Порошенка з Б. Обамою 29 серпня в Брюсселі, останній заявив, що США не ухвалюватиме рішення про військову допомогу Україні. Натомість він чергового разу закликав європейську спільноту вчинити тиск на Росію. Як і А. Меркель, Б. Обама вважає, що «українську проблему» не можна вирішити військовим шляхом.
На думку деяких експертів, якби країни НАТО вдалися до масштабних постачань важких озброєнь в Україну, то це б, мовляв, тільки розв’язало б остаточно руки Путіну і дало б йому привід розпочати широкомасштабну війну проти України, яка може перерости в Третю світову війну. Але ці експерти не розуміють, що Путіна може зупинити тільки сила. І Україна здатна це зробити, але вона потребує реальної і суттєвої допомоги озброєннями і фінансами, а не тільки запевненнями в солідарності. Однак, як показав саміт у Вельсі, провідні країни НАТО і надалі наполягають на політичному врегулюванні «української кризи», ніби не помічаючи, що на українську територію без оголошення війни, підло і підступно вдерлися вже сотні російських танків і тисячі солдатів регулярних військ, і це вже не «українська криза», а україно-російська війна.
Країни Альянсу надали гарантії перерахування мізерної суми (15 млн євро) в чотири новостворені трастові фонди НАТО «для модернізації української армії» (?), коли відомо, що для цього потрібно щонайменше 15 – 20 мільярдів доларів. Звісно, дати гарантії на п'ятнадцять мільйонів значно простіше, ніж відповісти на запитання: чому США і Велика Британія виявилися неспроможними виконати взяті на себе зобов’язання гарантувати суверенітет і територіальну цілісність України відповідно до Будапештського меморандуму 1994 року?
Нещодавно Україна офіційно звернулася до США щодо питання надання Україні статусу основного союзника США поза межами НАТО. Однак наразі немає інформації про те, що це питання обговорювалося між П. Порошенком і Б. Обамою на саміті НАТО чи в його кулуарах. Ймовірно, що це питання може обговорюватися під час візиту Порошенка до Вашингтона 18 вересня. Відомо, що в Конгресі США перебуває на стадії ухвалення проект закону
№ 2277 «Акт про запобігання агресії з боку Росії 2014». В ІІІ розділі визначається формат і зміст надання військової допомоги Україні, як основному союзникові США поза межами НАТО. Проте перспективи ухвалення цього Акту американським Конгресом досить непевні. До того ж, якщо Путін виставить умовою припинення війни проти України відмову Вашингтона від ухвалення цього Акту, то навряд чи Б. Обама не піде на поступки Путіну.
Із 113 пунктів Підсумкової декларації саміту НАТО в Вельсі (Wales Summit Declaration) 11 стосуються ситуації в Україні. На жаль, документ не трансформували в план заходів НАТО щодо протидії агресору і надання адекватної допомоги нашій державі. Іншими словами, надто багато слів і надто мало конкретних і рішучих дій. Хоча Генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен і заявив у вітальному слові, що саміт у Вельсі «буде найважливішим за всю історію Альянсу», але його досить скромні результати свідчать про те, що він мало чим відрізняється від попередніх самітів.
На думку колишнього посла США в Україні Джона Хербста, «саміт НАТО у Вельсі став серйозним провалом бачення і лідерства». За його словами, західні країни реагують надто повільно і обережно на постійне посилення агресії Путіна проти України і зволікають з істотними військовими поставками в Україну, а також розгортанням військових баз НАТО і США в Східній Європі з метою протистояння агресії Кремля.
На наш погляд, головною причиною непослідовної і нерішучої політики лідерів провідних країн НАТО є їх марні сподівання умиротворити Путіна і відновити докризовий рівень відносин з Росією. Це вже абсолютно неможливо, оскільки господар Кремля безповоротно перейшов точку неповернення й сьогодні становить загрозу усьому світові, що потребує побудови нової системи світової безпеки, в тому числі шляхом реформування ООН, НАТО і Євросоюзу.
На думку багатьох політологів, шанси вступу України до НАТО на сьогодні надзвичайно високі. По-перше, для цього наша країна виконала майже всі вимоги Альянсу. По-друге, більшість членів НАТО хоче бачити Україну союзником. По-третє, все більше наших співгромадян схиляються до якомога швидшого набуття Україною членства в НАТО. Так, згідно з останніми соціологічними даними Центру О. Разумкова, у червні за вступ до НАТО висловилося понад 40% українців. У 2012-му таких було трохи більше 10%. Якби таке дослідження було проведено сьогодні, то за вступ України до цієї організації висловилося б не менш як 50-60% респондентів.
На моє глибоке переконання, лише вступ України до НАТО може врятувати нашу країну від російської агресії. Для цього Верховній Раді необхідно якомога швидше ухвалити представлений Урядом проект закону про скасування позаблокового статусу нашої держави і відновлення курсу на вступ до НАТО. Крім цього, в день парламентських виборів слід одночасно провести загальнонаціональний референдум про вступ України до НАТО. Але до цього ще необхідно ухвалити Виборчий кодекс і нову редакцію закону про загальнонаціональний референдум, який би відповідав вимогам Венеціанської комісії.
