Цивільний кодекс України (ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 334) встановлює обов'язкову державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухомість, в тому числі виникнення, переходу та припинення.
Угоди між громадянами, що пов'язані з переходом та припиненням права власності на нерухоме майно, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Нотаріус, як спеціально уповноважена державою особа, відіграє важливу роль у цивільно-правових відносинах, пов'язаних з власністю громадян на нерухоме майно.
З набранням чинності 01 січня 2013 року Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», нотаріуси виконують функцію не тільки посвідчення прав та фактів, що мають юридичне значення, а й проводять державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
З метою забезпечення належного виконання нотаріусами нових функцій, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та Міністерством юстиції України прийняті нормативно-правові акти, які регулюють діяльність державних реєстраторів (з 11 лютого 2014 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року, якою затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
Для нормативного регулювання нотаріальної діяльності Законом України від 04.07.2012 № 5037-IV Закон України «Про нотаріат» було доповнено ст. 46-1 та визначено, що нотаріус є спеціальним суб’єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і який має печатку такого реєстратора. Під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва нотаріус має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно.
Крім того, зміни були внесені до окремих положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Коло повноважень нотаріусів, як державних реєстраторів, визначено ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
За винятком повноважень щодо ведення реєстраційних справ та видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно згідно з вимогами цієї статті нотаріус виконує, зокрема, такі функції:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) передає відповідні документи про посвідчені договори та підставу виникнення, переходу та припинення права власності на об'єкти нерухомого майна державному реєстратору органу державної реєстрації прав для формування ним реєстраційної справи; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) проводить реєстрацію права власності на підставі документів, право власності за якими було зареєстровано відповідно до Закону, який діяв до 01.01.2013; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Для ефективного виконання вищезазначених функцій державного реєстратора, нотаріусам також надані повноваження вимагати подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, запитувати від органів БТІ, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.
Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно проводиться як державним реєстратором органу державної реєстрації прав так і нотаріусом за «заявочним принцом» відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
Тому, для проведення державної реєстрації права власності на підставі нотаріально посвідченого договору нотаріусу подається заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Вказана заява відповідно до вимог наказу Міністерства юстиції України 17.04.2012 за № 595/5 (у редакції наказу від 14.12.2012 № 1841/5) «Про затвердження вимог до заповнення заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заповнюється особою розбірливими друкованими літерами кульковою ручкою синього кольору.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються такі документи: документ, що посвідчує особу; копія реєстраційного номера облікової картки платника податку згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків; документ, що підтверджує сплату державного мита відповідно до пп. «х» п. 6 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»; документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копії документів, що посвідчують право власності (нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, дарування, свідоцтво про право на спадщину тощо); якщо заяву подає уповноважений представник – копія документа, що підтверджує повноваження представника (копія довіреності).
Нотаріусом можуть бути витребувані додаткові документи, необхідні для державної реєстрації прав на підставі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».
Нотаріус самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, забороняється.
Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про нотаріат» та ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріальна дія, відмова у її вчиненні, державна реєстрація речових прав та відмова у її проведенні, оскаржуються до суду.
