В ОННБ ім. Горького відбулася презентація книжки видатного вченого-гідробіолога Ю.П. Зайцева «Наука в моєму житті. Бібліографія», випущеної одеським видавництвом «Астропринт». Її тираж – усього 300 примірників.
Ювеналій Петрович – академік НАН України, доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки та лауреат Державної премії України, володар почесних нагород секретаріату Міжнародної комісії захисту Чорного моря від забруднень «Срібний дельфін» і «Кришталева медаль».
Дивлячись на іскристі очі автора, неможливо навіть уявити, що він уже подолав 90-річний рубіж. Ювеналій Петрович повен життєвої енергії та творчих планів. Він збирається написати ще як мінімум дві книжки, які поповнять і без того величезний науковий доробок – два десятки монографій, вісім науково-популярних книг.
У чому ж таємниця творчого й життєвого довголіття цієї людини?
На мій погляд, дуже точну підказку для відповіді на це питання дав у своєму виступі директор Інституту морської біології (колишній ІнБПМ) НАНУ, доктор біологічних наук Борис Александров. Він сказав, що Зайцева завжди цікавило все, це людина найширшого кругозору. Крім того, він дуже дисциплінований і працездатний.
Справді, Ювеналій Петрович брав участь у дослідженні проблем Чорного, Азовського, Каспійського, Балтійського, Середземного, Карибського морів, Мексиканської затоки, окремих регіонів Тихого й Атлантичного океанів. Входив до складу експертних комісій ООН, покликаних допомогти в розв’язанні найскладніших екологічних проблем різних морів.
Головним відкриттям Зайцева вважається морський нейстон – сукупність мікроорганізмів (переважно різних водоростей і дрібних безхребетних), що живуть біля поверхневої плівки води на межі водного та повітряного середовищ на глибині до 5 сантиметрів. Як з’ясувалося, процеси, що відбуваються в цьому тоненькому шарі, можуть багато розповісти про стан водойми. Якщо певні види-індикатори, або «вартові», присутні в ньому, отже, все гаразд. Якщо ж їх немає, водоймі треба подавати термінову допомогу, рятувати її.
Продовжуючи думку Володимира Івановича Вернадського, що скупчення життя відбуваються на межах середовищ, Ювеналій Петрович запропонував розглядати систему контурних біотопів – на межах моря й атмосфери, моря та піщаного берега, моря і дна, морської та річкової води. Він назвав їх «гарячими екологічними точками» оцінки стану екосистем загалом.
Свої міркування із цього приводу вчений виклав у доповіді на настановній нараді щодо проекту Європейського Союзу «EMBLAS» (поліпшення екологічного моніторингу Чорного моря) у червні 2013 року в Одесі. Суть виступу Зайцева зводилася до того, що в нинішніх умовах кризи треба переходити від традиційного екстенсивного моніторингу морської екосистеми, коли її стан оцінюється за багатьма фізичними, хімічними, біологічними критеріями, до інтенсивного. Ідеться про врахування стану організмів-індикаторів із контурних біотопів моря. Їх образно називають «екологічними вартовими». Вони першими зустрічаються зі змінами середовища мешкання й першими сигналізують про це своїм станом і поведінкою. На думку Зайцева, такий метод простіший, дешевший і ефективніший традиційного підходу.
Не раз Ювеналієві Петровичу доводилося відповідати на запитання, чому він не виїхав працювати за кордон, де й умови, і оплата праці наукових світил зовсім інші? Гадаю, вигідних пропозицій Зайцев одержував чимало. У своїй книжці він наводить тільки один, але досить красномовний епізод. Директор Океанографічного інституту в Алжирі пропонував йому обійняти свою посаду. Спокушав горами, де можна кататися на лижах. Але не знав, як пише Ювеналій Петрович, «що я ніякий не лижник і взагалі… не в лижах справа».
Справді, такого патріота рідного Чорного моря, як Зайцев, столицями, грішми й посадами не спокусиш. Там, на чужині, немає рідної спільноти друзів, немає можливості пройтися вздовж Ланжерона й далі берегом, поспостерігати за морем, пташками, хмарами. Допитливому поглядові вченого цей світ завжди дарує нові відкриття та підказки, у якому напрямі розвивати дослідження.
Ювеналій Петрович був також ініціатором побудови першого штучного рифу в порту «Південний». Саме йому спало на думку, що деякі споруди для захисту порту краще будувати не із гладкого, а з ребристого залізобетону. Тоді на них поселяться різні морські мешканці, які візьмуть на себе місію з очищення води. Одеських гідробудівників тоді навіть преміювали за ініціативу щодо заощадження коштів.
Дивовижну скромність і самокритичність ученого ілюструє епізод часів роботи Зайцева директором Одеського відділення Інституту біології південних морів. Він не зважився призначити собі додаткові півставки за забезпечення нормальної роботи інституту. На його думку, завжди було що поліпшувати. Ця ситуація «наздогнала» Ювеналія Петровича, коли настав час нараховувати пенсію. Була б вища зарплата, була б вища і пенсія. Але про своє рішення він не шкодує, бо співробітникам немає чим його дорікнути. Чи багато керівників сьогодні здатні на такий внутрішній самоконтроль? Не знаю…
Презентація, під час якої вдалося почути жарти й разюче тонкі думки вченого про те, як розвиватиметься наука далі, пройшла у відділі літератури іноземними мовами і міжнародних проектів, де можуть розміститися лише чоловік із 20-25.
У ті ж дні у головній читальній залі бібліотеки в цей час було розгорнуто експозицію XV виставки-форуму «Українська книга на Одещині». Якби презентація проходила там, то десятки людей з усієї України, а також відвідувачі виставки й читачі, особливо студенти, на власні очі побачили б всесвітньо відомого вченого, мали б можливість поговорити з ним. Такі люди, як 90-річний Ювеналій Петрович, – справжня гордість нашого регіону. Про нього треба говорити. І говорити на повен голос.
