Напевно, скільки існує світ, діти в ньому граються іграшками. В усіх народів є прості у виконанні ляльки-мотанки, вузлові ляльки, ляльки з ниток, трави, соломи, тканин. У давні часи вони були не лише іграшками, без них не обходилося майже жодне свято. З ними розігрували різдвяні вистави, зустрічали весну, святкували завершення жнив. Лялька, що була в домі, уособлювала його дух, була його берегинею, захищала мешканців, допомагала їм, створювала неповторну атмосферу житла.
В Україні поширеними були також і керамічні іграшки: свищики, «монетки» (мініатюрні зразки всіх видів гончарного посуду), різноманітні скульптурки. Простота форм і невигадливий декор народних іграшок із глини свідчать про давність їхнього походження. І водночас народна іграшка – емоційно виразна, в ній видно художню вигадливість її творця.
При створенні нових зразків декоративного мистецтва митці й нині звертаються до досвіду давнього народного мистецтва, знайомлячи й нас із традиціями, відкриваючи ворота до таємничих знань. Такими майстрами є Т.М. Тихомирова, О.І. Гаркавченко та С.О. Пташенчук, чиї роботи представлені на виставці «Народна іграшка» в музеї «Степова Україна».
Широко відомі в Україні та за кордоном роботи учнів прекрасного педагога дитячої школи ім. К.К. Костанді, людини щедрої душі та серця Т.М. Тихомирової – викладачки малюнка, живопису, композиції, членки Національної спілки художників України, методистки з питань викладання образотворчих дисциплін, авторки Всеукраїнської програми з малюнка, живопису, композиції та скульптури. Свою педагогічну діяльність Тетяна Миколаївна розпочала ще 1973 року. Роботи її вихованців побували на презентаціях у Японії, Фінляндії, Франції, Греції, Польщі, Німеччині. Тетяна Миколаївна – організаторка і учасниця виставок – як персональних, так і підготовлених спільно з учнями – членами Національної спілки художників України.
На виставці «Народна іграшка» експонується зокрема лялька-мотанка. Виготовлена із клаптиків натуральної тканини, вона вабить своєю природністю, приємна на дотик. Народна лялька на перший погляд проста й непримітна, але вона прекрасна гармонійністю й досконалістю форми.
Художник-кераміст Олександр Гаркавченко навчався гончарства та ліплення з глини у народних майстрів із Опішні, а декоративно-станкового розпису, характерного для Північного Причорномор’я, – у заслуженого майстра народної творчості Р.М. Палецького. Займаючись педагогічною діяльністю, він передавав набуті навички своїм учням у художніх класах різних творчих шкіл. Нині О.І. Гаркавченко – керівник студії «Батьки та діти», яка практикує ліплення з глини, розпис, вивчення традицій та символів у дусі національної культури.
Серед його учнів – Сергій Пташенчук, стипендіат обласної премії
ім. Р. Палецького. Закінчивши у 2007 р. художньо-графічний факультет Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, молодий талановитий вчитель образотворчого мистецтва присвячує себе роботі з дітьми і спочатку очолює керамічний гурток при Центрі дитячої та юнацької творчості, а потім керує гуртком «Етніка» в Будинку культури с. Крижанівка Комінтернівського району. Сьогодні він і його талановиті вихованці є учасниками багатьох районних, всеукраїнських та міжнародних виставок. Їхні роботи експонувалися в Національному музеї народної архітектури та побуту України
(с. Пирогів), на Днях гончарства та ковальства, на ярмарці робіт майстрів «Гончарний всесвіт в Опішні», на виставці в музеї Івана Гончара, при проведенні дитячого фестивалю «Орелі» (м. Київ). Підтримують захоплення Сергія Олександровича його дружина та син, які теж займаються гончарством.
Іграшки, представлені на виставці, – зразки унікального виду мистецтва, яскраві свідчення продовження народних традицій, витоки яких ховаються у глибині віків.
