Ще на початку цього року опитування щодо довіри до колишнього президента Польщі Броніслава Коморовського показували його рейтинг від 60% до 80%. Тоді ніхто не міг уявити, що за чотири місяці він програє вибори молодому (43 роки) і маловідомому кандидатові в президенти від праворадикальной партії «Право і справедливість».
Отже, за результатами другого туру президентських виборів, що відбулися 24 травня 2015 року, Анджей Дуда був обраний президентом Польщі, набравши 53% голосів виборців. Примітно, що, як це не раз траплялося в Україні, країна поділилася на дві частини. Виборці на сході переважно голосували за А. Дуду, а жителі західної Польщі – за Б. Коморовського. Відзначимо також, що нищівної поразки на президентських виборах зазнали проросійські кандидати.
Хто він – Анджей Дуда?
Анджей Себастьян Дуда народився 16 травня 1972 року в Кракові. Закінчив факультет права й адміністрації Ягеллонського університету, де в лютому 1997 року розпочав свою наукову та викладацьку роботу на кафедрі судочинства. У 2008 – 2010 рр. – статс-секретар у канцелярії президента Польщі Леха Качиньського. Був депутатом Сейму, а також Європарламенту від опозиційної націонал-консервативної та католико-клерикальної партії «Право і справедливість» («ПіС»), відомою своєю антиросійською спрямованістю. Однак, щоб стати «президентом усіх поляків», формально вийшов з її лав.
Програма переможця
– Поруч із Лехом Качиньським я дозрівав до політики, яка сприймається як загальне добро, – говорить А. Дуда. Багато які експерти вважають, що він став президентом значною мірою завдяки підтримці лідера партії «ПіС» Ярослава Качиньського, який претендує на посаду прем'єр-міністра.
Відповідно до польської конституції, повноваження президента обмежені сферами зовнішньої політики й оборони, у той час як економіка та соціальна політика є компетенцією голови уряду. Тому можливості
А. Дуди впливати на формування внутрішньої соціально-економічної політики значною мірою залежатимуть від рівня його взаємодії з майбутнім прем'єр-міністром. Якщо ним стане Я. Качиньський, то, мабуть, у президента буде більше можливостей визначати внутрішню політику.
Таким чином, без підтримки більшості в Сеймі, яка формує уряд, президент А. Дуда не зможе істотно впливати на внутрішню політику країни. Тому парламентські вибори, що пройдуть у жовтні, будуть мати вирішальне значення для політичного майбутнього нового обличчя Польщі та його партії. За визначенням польських ЗМІ, Коморовському вдавалося працювати «прем'єром за сумісництвом», контролюючи роботу уряду. Чи вдасться Дуді повторити цей досвід, залежатиме від результатів майбутніх парламентських виборів.
У своєму виступі під час інавгурації 6 серпня новий польський президент закликав усі політичні сили країни разом працювати над побудовою «суспільства взаємоповаги та права». Стосуючись перспектив формування зовнішньої політики, А. Дуда сказав, що вона не потребує «революції». Інакше кажучи, президент не має наміру радикально змінювати зовнішньополітичний курс Варшави, однак пообіцяв внести деякі корективи. Зокрема, він має намір зажадати від НАТО більших гарантій безпеки для його країни та інших держав Центрально-Східної Європи. При цьому А. Дуда вважає, що Польщі слід більше покладатися на власні збройні сили. Одним із важливих напрямів стане зміцнення відносин із країнами Східної Європи в межах «Східного партнерства».
Стосуючись внутрішньої політики, А. Дуда обіцяв зменшити пенсійний вік, поліпшити систему охорони здоров'я і «повернути Польщу на шлях сталого економічного розвитку», хоча після економічної кризи 2008 р. країна й так розвивалася динамічніше від усіх держав – членів ЄС.
Яку країну прийняв А. Дуда
За даними ЦРУ США (CIA-World-Factbook), ВВП Польщі за паритетом купівельної спроможності у 2014 р. склав 941 млрд дол. Для порівняння: ВВП України – 373 млрд дол. і Росії – 3 трлн 568 млрд дол. При цьому територія нашого західного сусіда в 55 із лишком разів менша за територію РФ, не кажучи вже про велику невідповідність у природних ресурсах і економічних потенціалах. При цьому в Польщі немає жодного мільярдера, а в Росії їх 95. Бюджетні витрати Польщі у 2014 р. склали 101 млрд дол. (в Україні – 45,8 млрд дол.).
Дохід на душу населення в Польщі в 2014 р. – 25,1 тис. дол. (в Україні – 8,7 тис. дол.). Золотовалютний резерв у країні за той же період склав 105,7 млрд дол. (у нас – 18,3 млрд дол., у Росії – 385,5 млрд дол.).
Після кризи 2008 р. польська економіка була єдиною в ЄС, де спостерігалося зростання ВВП, який у 2012 р. склав 1,8%, у 2013 р. – 1,7% і у 2014 р. – 3,3%. Це стало можливим завдяки цивілізованому переходу до ринкової економіки, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, особливо для малого та середнього бізнесу, великому припливу до країни прямих іноземних інвестицій. Вони, за підрахунками Центрального банку Польщі, у 2012 р. склали 151 млрд євро (для порівняння: в Україні того ж року – 6 млрд дол.).
Економічному піднесенню сприяє зростання внутрішнього споживання – завдяки постійному збільшенню середньої заробітної плати, яка у 2012 р. склала 3526 злотих (1175 дол.), а в першій половині 2014 р. – 3816 польських злотих (900 євро). Зростанню польської економіки, підвищенню рівня життя населення, зміцненню політичної стабільності в країні сприяв вступ Польщі до Європейського Союзу – з 1 травня 2004 р. У 2007-2013 рр. країна одержала майже 68 млрд євро з фондів ЄС. Протягом найближчих семи років Польща розраховує одержати від Євросоюзу ще понад сто мільярдів євро.
Європейська і трансатлантична політика
А. Дуда заявив, що Польща продовжить відігравати роль адвоката, або промоутера, країн Центрально-Східної Європи, щоб збалансувати роль Парижа та Берліна, які значною мірою визначають сьогодні політику Євросоюзу. Дуда також має намір проводити упевненішу політику в межах ЄС, не допускати ставлення до Польщі як до «держави другого сорту», переформатувати відносини з Німеччиною, сприяти подальшому зближенню зі США аж до постійного розміщення на території Польщі американських військових баз, активізувати роль своєї країни в НАТО.
Деякі польські експерти досить песимістично оцінюють перспективи європейської політики А. Дуди та його партії «ПіС», відомої своїм «євроскептицизмом», прогнозуючи не посилення позицій Польщі в ЄС, а навіть їх ослаблення. Як нам здається, багато що залежатиме від рівня відносин із Вашингтоном. Подібно до британського прем'єр-міністра
Д. Кемерона, А. Дуда також переконаний, що ЄС потребує реформування з метою збалансування впливу франко-германського тандему шляхом посилення трансатлантичної співпраці та взаємодії, що передбачає підвищення ролі Вашингтона в європейських справах.
Напередодні інавгурації А. Дуда висловився за створення альянсу держав від Балтійського до Чорного й Адріатичного морів у складі Польщі, України, Білорусі, Латвії, Литви, Естонії, Молдови, Угорщини, Румунії, Болгарії, Словаччини, Чехії та шістьох країн колишньої Югославії. При цьому А. Дуда висловив готовність обговорити цю ідею шляхом проведення зустрічей із главами держав Центрально-Східної Європи.
Відносини з Росією
Протягом передвиборної кампанії А. Дуда здебільшого уникав різких заяв на адресу Москви із приводу авіакатастрофи під Смоленськом, хоча кілька років тому він знявся в документальному фільмі «Туман», у якому звинуватив у трагедії російські спецслужби. У передвиборних теледебатах Дуда заявив: «В інтересах Польщі – якомога скоріше завершення конфлікту в Україні та нормалізація ситуації як у Росії, так і у відносинах із Росією, не тільки з точки зору безпеки, але й для відновлення товарообміну в інтересах польських селян». Усе це було сприйнято в Москві із задоволенням. Президент РФ
В. Путін повітав А. Дуду, не чекаючи оголошення офіційних результатів президентських виборів.
У російських політичних колах А. Дуду вважають «євроскептиком» і передбачають, що при ньому відносини Варшави та Брюсселя будуть натягнуті. Однак, на наш погляд, «євроскептицизм» Дуди – це не більш ніж передвиборна риторика, покликана підвищити свій рейтинг серед консервативної частини виборців. Тому не варто очікувати виникнення проблем між Польщею і Євросоюзом.
Відносини стратегічного партнерства між Києвом і Варшавою становлять велику загрозу для зовнішньої політики Кремля в Європі. Тому Москва постійно вдається до спроб погіршити польсько-українські міждержавні відносини шляхом насадження в Польщі й Україні своєї агентури, а також надає підтримку різним маргінальним політичним силам і організаціям. Така політика викликає лише зростання антиросійських настроїв у цих країнах.
Відносини з Україною
Між Україною та Польщею існує стратегічне партнерство, яке мало залежить від зміни керівництва в країнах. Броніслав Коморовський зробив дуже багато, щоб обстоювати інтереси нашої країни.
Багато які експерти вважають, що Анджей Дуда продовжить солідарну політику своїх попередників стосовно України. Оскільки Польща є членом НАТО і ЄС, а також стратегічним партнером України, то, на думку лідера сусідньої держави, Варшава поряд із Парижем і Берліном мусить брати участь у дискусіях у нормандському форматі щодо ситуації на Донбасі. А. Дуда висловив своє невдоволення тим, що А. Меркель і
Ф. Олланд «ведуть переговори без узгодження з Європейським Союзом, що дозволяє Росії вносити розкол між країнами ЄС».
У лютому ц.р. А. Дуда заявив: «Сьогодні не можна погодитися на те, щоб Росія поглинала Україну шматками… З величезним занепокоєнням чую голоси, які говорять майже прямо: треба домовлятися з Росією за будь-яку ціну, бо це питання економічних інтересів. Підкреслюю ще раз: немає таких економічних інтересів, які б дозволили нам продати Україну. Ці переговори, які точаться сьогодні і в яких насправді не бере участь ЄС у цілому, а тільки Німеччина та Франція, нагадують не нормандську формулу, а ялтинську».
Що стосується майбутнього українсько-польських відносин, то, на думку експертів, їх радикальної зміни не слід очікувати принаймні до листопада, коли у сусідів пройдуть парламентські вибори і, можливо, відбудеться зміна правлячої партії. Здається, у питанні розвитку відносин із Польщею українській стороні слід проявляти ініціативу й докласти всіх зусиль для того, щоб зробити взаємини та співпрацю між країнами ефективнішими та разностороннішими. Керівництву України слід уважно вивчати польський евроінтеграційний досвід, а також процес розробки та проведення реформ, передусім у соціально-економічній сфері. Хотілося б сподіватися також, що Київ схвалить ідею А. Дуди про створення Балто-Чорноморського альянсу.
Сьогодні Польща підтримує Україну шляхом надання гуманітарної та військової допомоги, створення об'єднаної литовсько-польсько-української бригади для стажування наших військовиків за стандартами НАТО, фінансування та модернізації контрольно-пропускної інфраструктури на українсько-польському кордоні.
Серед перспективних масштабних польсько-українських спільних проектів слід згадати проект приєднання української газотранспортної системи (ГТС) до європейського газового коридору «Північ – Південь» шляхом будівництва інтерконектора Україна – Польща, що відкриє нам доступ до європейського газового ринку, а також до потужностей польського LNG-терміналу Свіноуйсьце.
