Борис Кольцов – людина творча, незвичайна: він художник, іконописець, архітектор. Його картини відомі далеко за межами Балтського району та області, виставлялися у Вінниці та Києві, а ікони зберігаються у старообрядницькому храмі Балти.
Цими днями він відзначив своє 80-річчя. З цієї нагоди у Балтському районному краєзнавчому музеї відкрилась виставка картин талановитого художника. В експозиції представлено 85 робіт художника, серед них – три ікони. Незважаючи на поважний вік, майстер сповнений енергії та творчих планів.
Я застала Бориса Онисимовича за незвичною для виставки картин справою: він стояв, нахилившись над мольбертом, щось пояснював юній художниці Олександрі Паращук, одночасно роблячи кілька мазків пензлем на пейзажі, зображеному на її полотні. За ними уважно спостерігала мати Олександри – Наталія Паращук – теж художниця, викладачка малювання у школі-гімназії №1 ім. Олеся Гончара.
Час був обідній, і в залі музею, де виставлені картини Бориса Онисимовича, майже не було відвідувачів. А присутніх Олександра Михайлівна Кольцова – кохана дружина і головний помічник – гостинно пригощала солодким виноградом та ожиною. Поруч на стіні висіли її портрети – дивовижні миті минулого і сьогодення, зафіксовані рукою художника. Їх небагато, але в кожному – піввікова любов до музи, натхненниці та берегині його таланту.
Більшість виставлених картин – пейзажі. Борис Онисимович пояснює це просто:
– Мною завжди керує почуття захоплення природою. Вона прекрасна і в грозу, і в сонячну днину, і будь-якої пори року. І засинаючи, природа є неповторна. Якщо я роблю хоча б кілька вдалих мазків, я – щасливий. Адже повторити природу практично неможливо, та й фарб не вистачило б передати всю гаму кольорів.
Його картини сповнені життєвої енергії: живі квіти, жива вода...
Художник дуже цінує зауваження звичайних відвідувачів виставки, вважаючи їх найприскіпливішими і найсправедливішими критиками. Уважний і до слів своїх учнів, адже і сам щедро ділиться думкою про їхню працю. При цьому вважає за головне, щоб художник розкрився в неповторності своєї творчості.
– У нашого краю невичерпне джерело творчості. Є чимало молодих, талановитих художників, які, впевнений, залишать свій слід в історії Балтщини, – поділився художник своїми враженнями від нещодавнього пленеру, організованого в Балті. – Але як би добре було побачити в нашому музеї твори мого вчителя, заслуженого діяча мистецтв Молдавської РСР, члена спілки художників СРСР Михайла Бурі, відомого в минулому художника Валерія Зелінського – вони теж були в історії нашого міста. А роботи Семена Івановича Поворознюка, мого класного керівника! У нього були зранені руки, як тільки пензель тримав?!.
На жаль, усі вони пішли в лету…
Мені дуже сподобався пейзаж Наталії Паращук: картина затишно межувала з полотнами Бориса Онисимовича. Він теж зупинився перед нею і зауважив: «У кожній картині має бути своє небо»...
Так, кожен бачить небо по-своєму. Головне, щоб воно було мирним.
