Заходячи на подвір’я храму в селі Свердловому Комінтернівського району, мимоволі сповільнюєш кроки від подиву: обабіч акуратно вистеленої каменем доріжки, що веде нагору до церкви, – численні доглянуті дерева. Їхні розлогі крони та здоровий зовнішній вигляд не залишають сумнівів у тому, що займається ними людина, яка любить і тонко відчуває природу.
Між деревами можна побачити й чимало декоративних квітів, виноградних арок. Усю цю пишноту доповнює легкий осінній вітерець, що приносить приємний запах квітучих троянд.
Подвір’я дивує і розташованим тут дитячим майданчиком, на якому з радістю граються дітлахи. Мимоволі думаєш: це правильно. Поки дорослі звертають свої молитви до Бога, діток треба зайняти рухливими іграми на свіжому повітрі.
11 вересня, в день усікновення глави Пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Івана, тутешній церкві виповнилося 215 років.
Документи свідчать, що на початку ХIХ століття 19 родин, рятуючись від турків, припливли на кораблі до Одеси й осіли на території нинішнього села Свердлового. З височайшого повеління Катерини Другої землі ці було віддано переселенцям у вічне користування. І до 1923 року село (тоді воно називалося Малий Буялик) залишалося найбільшим у нашій області, де компактно мешкали греки.
– Торік померла місцева жителька, грекиня Стефанида, яка лише кілька днів не дожила до свого 100-річчя, – говорить настоятель храму отець Василь. – Тут справді перетинаються різні культурні традиції. У цьому полягає особлива специфіка села.
Отець Василь служить у Свердловому вже 23-й рік. Він родом з Умані. І з дитинства зберігає спогади про походи до Софіївського парку, де насамоті з прекрасною природою швидко приходили в порядок думки, заспокоювалася душа. Це своє дитяче почуття він привносить в облаштування подвір’я церкви. Перед тим як переступити поріг храму, людина проходить через затишний куточок природи, де все охайно прибрано, підрізано, полито. Навіть спеціальні парканчики зроблено, щоб під час дощу не змивало дорогоцінний чорнозем. Є час переключитися зі світської суєти на вічні питання буття.
Дитячий майданчик на подвір’ї – теж ідея отця Василя. Для мам і татусів, які до храму не заходять, а сидять неподалік від майданчика, він придумав вмикати касети із проповідями на моральні теми. Іноді на допомогу в таких випадках приходить дзвін. Залунавши в непризначений час, він одразу привертає увагу присутніх, припиняє розмову, що точиться на підвищених тонах.
Судячи з усього, зусилля отця Василя не минають марно: на храмове свято прийшли люди різного віку, включно з першокласниками місцевої школи. Світлі обличчя, вітання зі святом, побажання миру й добра. Храм справді став центром духовного життя села.
У день святкування 215-річчя церкви, з благословення Митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела, святкову службу очолив благочинний Одеської єпархії протоєрей отець Павло. Відбулися Божественна літургія та хресний хід. Парафіяни молилися Іванові Предтечі та іншим святим.
Незадовго до свята жителями було ухвалено перейменувати село на Іванове, на честь небесного покровителя Івана Предтечі. На думку отця Василя, ця добра подія, яка встановлює найвищу справедливість, позитивно позначиться на сьогоденні та майбутті людей, що тут живуть, наверне їхній погляд до неминущих духовних цінностей, які визначають основний зміст людського життя.
