2 жовтня в Парижі відбулася третя зустріч глав держав «нормандської четвірки». Переговори проходили досить неформально, без чітко окресленого порядку денного. Підсумкового документу підписано не було. І це вже призвело до суперечливого трактування результатів зустрічі її учасниками та експертами.
Очевидно, той факт, що Паризькі домовленості документально не закріплено, свідчить про їх не дуже високу цінність. Деякі експерти пояснюють відсутність підсумкового документу тим, що зустріч мала на меті лише активізувати і підштовхнути (чи радше проштовхнути) виконання Мінських домовленостей, не дуже переймаючись тим, які механізми та інструменти слід задіяти, щоб домогтися їх реалізації.
Серед основних питань, які були в центрі уваги «нормандської четвірки», такі: відведення озброєнь калібром менш ніж 100 мм від лінії розмежування протягом 41 дня, починаючи з 3 жовтня; проведення місцевих виборів у контрольованих сепаратистами районах Донбасу; забезпечення доступу на вибори для міжнародних спостерігачів; ухвалення Верховною Радою України закону про особливості місцевих виборів в окремих районах Донбасу; забезпечення доступу в окуповані райони міжнародних гуманітарних організацій; виведення іноземних (російських) військ із окупованих територій; роззброєння бандформувань на окупованих територіях; проведення амністії; запровадження імунітету для кандидатів у депутати; закриття 400-кілометрової ділянки українсько-російського кордону; збільшення пунктів пропуску та полегшення умов роботи для міжнародних організацій.
Про вибори на окупованих територіях
Одним із позитивних результатів перемовин у Парижі було досягнення лідерами «нормандської четвірки» консенсусу щодо недопустимості проведення «фейкових виборів» на окупованих територіях 18 жовтня та 1 листопада. Схоже, домовилися так: В. Путін скасовує проведення цих виборів, а українська сторона погоджується на пролонгацію терміну дії Мінських домовленостей на невизначений час після 31 грудня 2015 року.
Як зазначалося на саміті в Парижі, місцеві вибори на окупованих територіях можуть пройти лише за українським законодавством та на принципах ОБСЄ після ухвалення спеціального закону. Голосування має відбутися не пізніше, ніж через 90 днів після того, як цей закон набуде чинності. Проект закону вже розробляється фахівцями Тристоронньої контактної групи у Мінську. Передбачається, що документ гарантуватиме висвітлення виборів українськими ЗМІ в цих районах, участь українських партій у виборному процесі, формування виборчих комісій через український ЦВК, можливість голосування переселенців за нинішнім місцем проживання, а також виведення російських окупаційних військ і роззброєння бойовиків-сепаратистів. У найкращому разі цей закон може бути ухвалений до кінця 2015 року, а вибори відбудуться лише навесні.
Під час прес-конференції, в якій взяли участь лише Президент Франції і канцлер ФРН, пані Меркель пов'язала виконання Мінських домовленостей із відновленням суверенітету України, але без Криму. На її думку, погляди Росії та України на шляхи розв’язання кризи на Донбасі «значно наблизилися», а переговори в Парижі є «символом того, що ми просуваємося вперед».
А. Меркель також побачила «легкий прогрес у процесі реалізації Мінських домовленостей», але водночас наголосила, що «питання Сирії не пов'язане з українським питанням».
Зі свого боку Президент Франції Ф. Олланд говорив про закон щодо амністії для сепаратистів та імунітету для кандидатів у депутати. А от повернення контролю України над українсько-російським кордоном і виведення іноземних збройних формувань з Донбасу відбудуться лише після проведення виборів. Взагалі, Ф. Олланд не став вдаватися в подробиці щодо того, яким має бути механізм повернення контролю України над кордоном із Росією – можливо, тому, що він і сам не уявляє, як це може статися. На мій погляд, закрити «наглухо» кордон з Росією буде дуже важко, практично неможливо. Навіть США не спроможні закрити кордон із Мексикою.
Незрозуміло також, чому в інтерпретації Ф. Олланда виведення іноземних збройних формувань із Донбасу має відбутися лише після виборів? Адже в п. 10 Мінських домовленостей зазначено, що мають відбутися виведення всіх таких формувань, військової техніки, найманців з території України та роззброєння всіх незаконних груп під наглядом ОБСЄ, проте в цьому пункті не вказується – після виборів чи до них.
На думку досвідченого українського дипломата і правознавця-міжнародника В. Василенка, проведення виборів на окупованій території Донбасу до виведення російських військ і до взяття під український контроль кордону є абсурдним і таким, що суперечить вимогам міжнародного та українського права. Під час виступу у Верховній Раді
7 вересня міністр закордонних справ України П. Клімкін також заявив, що за всіма критеріями міжнародного права вибори на території, де присутні іноземні війська та нероззброєні незаконні формування, неможливі.
Вимоги Кремля
Деякі очевидці стверджують, що В. Путін, полишаючи Єлисейський палац, був досить збентежений і навіть не захотів поспілкуватися з журналістами. І це зрозуміло: російському лідерові не вдалося домогтися того, чого він прагнув. По-перше, передусім В. Путін хотів якщо не скасування, то хоча б пом'якшення санкцій. Він намагався переконати партнерів за «нормандським форматом», що застосовані Заходом рестрикції не мають жодного стосунку до Мінських домовленостей: мовляв, Росія виступає лише в ролі посередника і за ситуацію на Донбасі не несе відповідальності. Але Ф. Олланд і А. Меркель залишились невблаганними: пом’якшення або скасування санкцій може відбутися лише після повного виконання зазначених угод. По-друге, Путін наполягав на ухваленні нового закону, згідно з яким бойовики ДНР і ЛНР отримали б амністію до проведення виборів на Донбасі, але П. Порошенко не погодився на це.
Дивно, але під час переговорів у Парижі російська сторона ставила також вимоги, які зовсім не мали стосунку до Мінських домовленостей. Зокрема, росіяни хотіли домогтися перенесення або відтермінування імплементації Угоди про асоціацію з ЄС, яка має бути введена в дію в повному обсязі з 1 січня 2016 року. Однак і ці вимоги російської сторони також було повністю відкинуто іншими учасниками зустрічі.
Проведення амністії
У пункті 5 Мінських домовленостей передбачено «забезпечити помилування і амністію шляхом введення в силу закону, що забороняє переслідування і покарання осіб у зв'язку з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей України». Досить розмитий і невизначений пункт, в якому не йдеться про вибіркову амністію, про покарання тих, хто вчинив страшні злочини і в жодному разі не може підлягати амністії.
6 жовтня лідер фракції «Блок Петра Порошенка» у парламенті Ю. Луценко заявив, що закон про амністію не може бути застосований до тих бойовиків, які причетні до вбивств і катувань. За його словами, такі терористи, як «Моторола», «Гіві» та їм подібні, а їх сотні й тисячі, «не можуть брати участі не тільки у виборах, а й у мирному житті на Донбасі». Народний депутат також зазначив, що керівники ДНР і ЛНР, які організували антидержавний заколот і віддавали накази стріляти по українських громадянах, не тільки не можуть брати участі у виборах, але мають постати перед спеціальним судом.
Як відомо, Верховна Рада України 287 голосами у таємному голосуванні ще 16 вересня 2014 р. ухвалила Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб – учасників подій на території Донецької та Луганської областей», який неофіційно називають законом про амністію. Головне в цьому законі – це те, що амністія не поширюватиметься на тих осіб, які скоїли тяжкі злочини. Однак цей закон викликає багато зауважень із боку юристів та політиків. З моменту його ухвалення минуло більше року, протягом якого ситуація значною мірою змінилася. Тому не виключено, що народні депутати ще встигнуть до нового року внести в нього певні зміни.
Нова роль ОБСЄ на Донбасі
На саміті в Парижі лідери «нормандської четвірки» домовилися про необхідність доступу Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні на всю окуповану частину Донбасу, а також до українсько-російського кордону, куди сепаратисти цю місію часто не допускали. Власне, про вільний доступ і пересування місії ОБСЄ в окупованих районах Донбасу сторони домовлялися й раніше, але безрезультатно. Також має бути забезпечений і безперешкодний доступ до всіх частин окупованих територій для безпілотників ОБСЄ, робота яких часто блокувалася застосуванням військових постановників радіоперешкод. Нещодавно було досягнуто домовленості про розширення чисельності місії ОБСЄ в Україні до 900 осіб та продовження її мандату.
Під егідою цієї організації за сприяння Німеччини та Франції має розпочатися гуманітарне розмінування в зоні АТО. Відтепер нова роль ОБСЄ полягатиме у виконанні не лише моніторингових, але й контрольних та поліцейських функцій на окупованій частині Донбасу, принаймні на час організації та проведення там місцевих виборів. 9 вересня ц.р. голова місії Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ Тана де Зулуета повідомила, що місія не проводитиме моніторинг виборів на території самопроголошених ДНР і ЛНР, оскільки може приймати запрошення виступити в ролі спостерігача на виборах тільки від держав, які є членами ОБСЄ.
На саміті у Парижі П. Порошенко також вимагав забезпечення доставки гуманітарної допомоги на окуповану частину Донбасу за співпраці з Міжнародним комітетом Червоного Хреста та припинення порушення Росією міжнародних і українських норм при введенні своїх «гуманітарних конвоїв» через непідконтрольну ділянку кордону. Президент України звернувся з проханням залучити МКЧХ до визволення незаконно утримуваних на окупованих територіях українських заручників і військовополонених.
Нав’язані нам Мінські домовленості тривалий час не виконувалися ані Росією, ані її маріонетками у так званих ДНР і ЛНР. Якби припинення вогню відбулося ще взимку, може, сьогодні ми б вже і підійшли до виборів на окупованих територіях. Тому, на мій погляд, було б не зайвим запропонувати нашим партнерам за «нормандським форматом» уточнити, конкретизувати або навіть виправити деякі положення Мінських домовленостей, які вже не відповідають реальній ситуації на Донбасі. У тих випадках, коли пункти згаданого документа є невизначеними, нечіткими або суперечать міжнародному праву, Україна має спиратися саме на міжнародне право, а не на довільну та суперечливу його інтерпретацію представниками різних сторін.
Звісно, ми маємо виконувати Мінські та Паризькі домовленості, допоки це буде можливо. Але Україна не мусить виключати ситуації, коли ці угоди можуть вичерпати себе або зайти в глухий кут через деструктивну політику Кремля. На цей випадок маємо бути готовими до застосування на зміну «нормандському» інших форматів переговорного процесу, наприклад, «женевського». Інший варіант – просити США і Велику Британію, а також Китай та Францію, виконати свої зобов’язання згідно з Будапештським меморандумом.
Результати Паризьких домовленостей оцінюються українськими політиками і експертами не тільки неоднозначно, але й часто полярно протилежно – від вкрай негативної оцінки до цілковитої ейфорії. Помірковані політологи вважають, що участь України у третьому саміті «нормандської четвірки» в Парижі «не стала ані поразкою, ані перемогою», і попереду у нас іще багато спільної роботи у справі захисту національних інтересів. Мені особисто імпонують саме такі оцінки. Ми маємо нарощувати позитиви і виправляти негативи як Мінських, так і Паризьких домовленостей. І бурхливі емоції тут недоречні. Деякі наші політики і «народні» депутати мають припинити істерики та популізм, не гризтися між собою, а ввімкнути свій розум і думати про те, як усім нам разом рятувати Україну.
