Досвід Польщі взято за основу для реформи самоврядування в нашій країні. Щоправда – із чвертьстолітнім запізненням, адже там реформування почалося ще 1989 року, після перших вільних виборів. Тоді до влади прийшла партія «Солідарність» і було взято курс на ринкові реформи та європейський шлях розвитку. Звичайно, такому переворотові передувала тривала підготовка.
– У нас було підпільне видання «Робітник», у якому, однак, зазначалися імена всіх авторів. Тоді нашою метою було створення вільних профспілок. У 1980 році це нарешті вийшло, і з'явилася «Солідарність». Я був одним із її засновників у своєму регіоні. Як ви знаєте, «Солідарність» небагато пожила, а потім було запроваджено воєнний стан. Потім я три роки сидів у в'язниці, а вже 1989-го ми здійснили демократичний переворот, – згадує Хенрік Вуйц, член всепольської комісії профспілки «Солідарність».
Перший етап: гміни
У травні наступного року пройшов перший етап реформи: поділ на рівень гмін – найменших адміністративних одиниць, наділених відповідними повноваженнями та фінансовими ресурсами. Більшість питань стали вирішувати на місцевому рівні. Поляки вперше відчули, що можуть самі розпоряджатися коштами місцевого бюджету.
– Місцева влада стала дослухатися до виборців. Ми нарешті почали робити ремонти комунальних будинків і доріг. Все стало набагато краще працювати, ніж перед реформою, – говорить представник Фонду міжнародної солідарності Адам Зауер.
Оскільки результати не забарилися, поляки перейшли до другого етапу.
Другий етап: повяти і воєводства
На другому етапі реформи було створено два інші рівні місцевого самоврядування – повяти (райони, у які об’єднуються гміни) і воєводства (області, у які об’єднуються повяти). Таким чином, зараз у Польщі три рівні місцевого самоврядування: гміни, повяти і воєводства. На кожному з них – своє керівництво та фінансова незалежність від інших рівнів. Дотримано принципу субсидіарності (пріоритет місцевої влади в розв'язку локальних питань; вища влада залучається тільки в міру необхідності) і забезпечується гарантований дохід. Загалом зараз у Польщі 16 воєводств, 379 повятів і 2478 гмін. Кожен із цих рівнів самоврядування вирішує свої завдання. Так, наприклад, до компетенції гмін належать проблеми початкових шкіл, дитячих садків, бібліотек тощо, у сферу повноважень повятів включено питання, що виходять за межі можливостей гмін, а воєводське самоврядування визначає політику регіону.
На кожному рівні – своє управління
Рада гміни і рада повяту обираються на загальних виборах місцевого самоврядування. У воєводстві ж влада подвійна: є воєвода, який представляє уряд, і є маршалек, який обирається сеймиком – органом самоврядування на рівні воєводства. На початку, коли тільки з'явилася ця система, виникли взаємні тертя: хто важливіший. Але зараз воєвода важить менше, бо відповідає тільки за державні служби – такі, як поліція, медицина, контроль, а вся економічна та соціальна влада перебуває в руках маршалека, розповідає Хенрік Вуйц.
Лодзь: урбаністичний ривок
Трансформація Лодзі почалася не так давно. Традиційною спеціалізацією міста була легка промисловість. Ефективний розподіл коштів дав свої результати.
– Колись у нас була розвинена тільки текстильна промисловість, але місто стало поступово освоювати нові види діяльності, – розповідає Президент міста Лодзь Ханна Здановська. – Сучасні технології й дизайн, нові виробничі напрями – це вже наше повсякдення.
Успішно проходить перебудова міського простору. Яскравий приклад – проект «Новий центр Лодзі». На місці колишньої фабрики Ізраїля Познанського виник найбільший у Центральній Європі торгово-розважальний комплекс «Мануфактура», що включає в себе готель, музеї, кінотеатри, спортивні заклади, кафе, ресторани, великий паркінг і торговий центр, у якому є відкрита площа з найдовшим у Європі фонтаном (300 метрів). Ініціатором такої перебудови виступив французький інвестор, який спочатку не розкривав жителям міста свого задуму, а потім підніс приємний сюрприз.
На місці колишньої електростанції з'явиться науковий центр із планетарієм.
Перетворення – заслуга громадян
– Якщо ви зараз проїдете по регіональній Польщі, то побачите, що вона дуже змінилася: це зробила не держава, це зробили люди, які живуть на цих територіях, – говорить Хенрік Вуйц.
25 років реформи самоврядування показали: люди самі можуть вирішувати, що в регіоні мусить відбуватися, вважає Ханна Здановська. Перетворення торкнулися не тільки політичного ладу, але й економіки.
Польща – одна з небагатьох країн, де після вступу до Євросоюзу рівень безробіття впав майже удвічі – з 20% до 11%.
– Наприклад, у Лодзі напередодні реформ було 35-відсоткове безробіття. Зараз – близько 9 відсотків.
Реформа самоврядування спростила не тільки розподіл коштів, але й одержання різних дозволів.
Колись, щоб розв'язати багато які проблеми, людям треба було їхати до міністерства, в якому стояли великі черги. Зараз цього немає. У центральному апараті звичайній людині робити нічого, багато які проблеми зі школами, лікарнями, дозволами, реєстраціями, паспортними столами вирішуються на місцевому рівні. Все організовується місцевою владою, – розповідає Адам Зауер.
Що стосується нас
Представник Фонду міжнародної солідарності вважає, що жителі нашої країни не відчують силу реформи, поки не почнуть брати участь у розподілі коштів:
– Поки у вас не буде передання завдань місцевим об'єднанням, ви не побачите жодних результатів реформи. Ви відчуєте зміни, коли кошти з місцевого бюджету витрачатимуться на потреби жителів, ті ж ремонти будинків, доріг, лікарень. Але місцевий бюджет повинен контролюватися населенням – оскільки красти можна й на місцевому рівні.
