Як уже повідомлялося, у грудні минулого року в Одесі відбувся концерт легендарного італійського співака та композитора Тото Кутуньо. 72-річний маестро порадував одеситів виконанням своїх найвідоміших і для багатьох улюблених пісень «L’italiano», «Voglio l’anima», «Solo noi», «Donnа mia», «Insieme».
Тото Кутуньо також поспілкувався з журналістами, відповівши й на кілька запитань нашого кореспондента.
– Пане Кутуньо, Ви вже не вперше приїжджаєте до Одеси…
– Вона мені дуже подобається – це гарне місто. Нагадує мені Спецію, в якій я прожив 20 років. До того ж я закоханий у море, звик жити біля узбережжя. До речі, ви з італійцями багато в чому схожі – менталітет, темперамент… Я встиг прогулятися по центру, відчув новорічну атмосферу, побачив багато гарних жінок. Адже чимало пісень я написав про закоханих і про кохання до жінки.
– Кого з композиторів і виконавців Ви найбільше цінуєте?
– Дуже люблю співака Лучо Баттисті. Це один з найвідоміших музикантів Італії, який, на жаль, прожив небагато, помер 1998 року. Також подобаються «Beatles» – це вічна музика. І Майкл Джексон: так, як він співав і рухався, зараз не робить ніхто, і, мабуть, уже ніхто не зробить.
– А Ви знімалися в кіно?
– Мені багато разів пропонували різні ролі, але я сором’язливий. Уявляв собі якісь романтичні сцени й не міг у них побачити себе. Тому завжди відмовлявся від подібних пропозицій. Але вів передачу на телебаченні, там уже не скромничав. Телебачення й кіно – це зовсім різні речі. Близько десяти років вів програму на каналі «RAI», і мені це дуже подобалося.
– У Вас дуже багато шанувальниць. Можете згадати який-небудь цікавий епізод, пов’язаний з ними?
– Історій таких справді багато, адже я давно співаю на сцені. Але можу розповісти, що мене потрясло. У мене було близько десяти концертів узимку 1985 року в Москві – у спорткомплексі «Олімпійський». Після першого концерту я виїхав на машині до готелю і в парку біля Палацу спорту побачив жінку з квітами. У наступні два дні повторилося те ж саме. На четвертий день я попросив зупинити машину й підійшов до цієї жінки. Вона вся тремтіла – мабуть, від холоду. Подарувала мені квіти. Всі решту вечорів я також просив зупиняти машину, підходив, а вона дарувала квіти. Це було, як казка Волта Діснея. Я був просто вражений! Такі дівчата й жінки мене надихають на написання нових пісень. А зараз уже стало більше свободи, й дівчат із квітами я бачу в готелі й біля зал, де виступаю, і в інших місцях. Вони мені дарують квіти, і це до нестями приємно.
– Пане Кутуньо, у Вас чудовий вигляд. Як вдається підтримувати таку форму?
– Мене часто про це запитують. У гарній формі підтримує те, що я роблю. Створювати музику – це дар Божий, який можна побажати кожному з нас, і цей дар випав мені. Написання пісень – це енергія життя. Мені це вельми приємно. Усе, що я роблю, – роблю з любов’ю. Музика – це моє життя. Я люблю людей, дуже люблю українців. Мені дуже приємно приїжджати до вашої країни, яку я люблю всім серцем. Я виступав у різних ваших містах, але, на жаль, я не знаю української мови. Іноді я співаю фрагменти пісень російською, але не знаю, яка в мене вимова й чи розуміють мене.
Я як і раніше працюю, пишу пісні для італійських виконавців і багато їжджу на гастролі. Сподіваюся, що ще приїду до вашої прекрасної країни, звісно ж, і до Одеси.
