Іспанка провела дев’ять років в американській в’язниці за викрадення дитини та неповагу до суду.

Робота юристки Марії Хосе Карраскоси протягом 15 років була пов’язана з контактами між Іспанією та США. Наприкінці 1998 року вона познайомилася в інтернет-чаті з американським громадянином Петером Вільямом Іннесом. У 1999-му вони одружилися в Іспанії, але невдовзі переїхали до США, де жили вкупі у штаті Нью-Джерсі. У квітні 2000-го народилася донька Марії та Петера Вікторія. 

По якімсь часі в сім’ї почалися негаразди і дійшло до фактичного розлучення, яке, втім, не було юридично оформлене. Марія та Петер уклали приватну угоду, що залишатимуться під одним дахом, аби не позбавляти дитину одного з батьків у разі, якби вони роз’їхалися.

Пізніше на суді Марія заявлятиме, що чоловік повільно труїв її миш’яком, через що їй видалили селезінку та частково підшлункову залозу. 

Зрештою у 2005 році жінка полишила США і ра­зом з дитиною, без згоди на те батька, вирушила до Іспанії. Там вона подала на розлучення, і її прохання вдовольнили. Право на опікування доньки іспанський суд залишив за нею. Та Петер із цим не погоджувався. Він подавав на суд в Іспанії, але результати справи після кількаразових тривалих розглядів були не на його користь. Переконавшись, що на батьківщині колишньої дружини йому нічого не світить, він подав на суд у США. Суд ухвалив, щоб матір протягом десятьох днів передала доньку Петерові. У серпні 2006 року Марія прибула до Америки, щоб представити там рішення іспанської юстиції, а тим часом дитина залишалася у її батьків у Валенсії. У США у Марії забрали паспорт і заборонили їй полишати країну. Жінка почала переховуватися, аби уникнути ув’язнення, аж поки 21 листопада 2006 року її не було затримано і ув’язнено в Гакенсаку, Нью-Джерсі. 

Дванадцятого листопада 2009 року суддя визнав Карраскосу винною в тому, що вона вивезла дитину без згоди батька. Двадцять третього грудня дванадцять присяжних – шість чоловіків і шість жінок – одностайно засудили іспанку до 14 років ув’язнення. Закон передбачав можливість меншого терміну, і в такому разі вона вийшла б на волю невдовзі після вироку. Але обставини справи – або, може, особа підсудної – переконали присяжних застосувати всю можливу суворість.

Суддя сказав їй: «Ви затіяли справу ненависті та помсти. Ви поставилися до своєї доньки як до простої власності, фігури на шаховій дошці. А тепер збагніть: гру закінчено». Він також сказав, що 14 років в’язниці – це те, на що вона заслуговує, бо позбавила дитину як своїх власних обіймів, так і обіймів колишнього чоловіка. «Ви мусите подумати, що цього Різдва ваша донька не матиме ані матері, ані батька, щоб їх обійняти, ані щоб одержати подарунки від них». 

Торік у квітні Марію визволено умовно-достроково. Закон у даному разі не забороняє їй повернутися до Іспанії, але вона залишається у США і намагається довести свою правоту. Петер висловлює з цього приводу не тільки здивування, а й жаль: замість бути зараз поруч із донькою, вона прагне того, на що не має жодних шансів, оскільки її претензії не базуються на реальності, – говорить він у своєму інтерв’ю іспанській газеті «Ель Паїс».

Раніше, після вироку у 2009-му, він говорив іспанському виданню «Ефе», що не бажав такого повороту подій, а хотів тільки домогтися своїх прав на дитину. І зазначив, що справжньою жертвою всієї пригоди є Вікторія, яка залишилася фактично без обох батьків.

Сам він одружився вдруге і виховує дев’ятирічного сина. Його дружина – відставна працівниця нью-йоркської поліції – привела в родину двох дітей від попереднього шлюбу.

Вся справа виглядає конфліктом національних традицій і навіть, можливо, міжстатевим змаганням. І створюється враження, що багато які обставини залишаються поза увагою ЗМІ – є лише якийсь натяк, здогад… А тим часом Марія збирається невдовзі презентувати власноруч написану книжку «Крах американської мрії»…