«Таких полум’яно-проросійських політиків, як Дональд Трамп, кандидат у президенти США від республіканців, в Америці не бувало від початку холодної війни», – пише в «Newsweek» журналіст Оуен Меттьюз.
Якщо чотири роки тому кандидат-республіканець Ромні оголосив Росію найпотужнішою геополітичною загрозою для США, то нинішній претендент хвалить Путіна. У статті говориться: «Трамп відмахнувся від тверджень, що Путін убивав політичних опонентів. «Наша країна теж багато вбиває», – сказав він в інтерв’ю кореспондентові «NBC».
«Трамп пориває із зовнішньополітичною доктриною Республіканської партії й майже всіма зовнішньополітичними стратегами-республіканцями, яких я знаю», – зазначив колишній посол США в Росії Майкл Макфол. Претендент на президентський пост радикально дистанціюється від принципів Рональда Рейгана, чого не робив жоден із кандидатів від Республіканської партії.
Макфол вважає: «Трамп ратує за політику ізоляціонізму та відречення США від світового лідерства. Його мало турбує просування демократії та прав людини. Відхід США від глобальної політики прекрасно гармонує з інтересами Путіна на міжнародній арені».
Автор статті зауважує: «Путін проявляє відносну стриманість у публічній підтримці Трампа, але спонсоровані Кремлем засоби пропаганди на кшталт «Спутника» і телеканалу «RT» не шкодують похвал Трампові».
Кремль упивається новою роллю сили, що впливає на політичне життя США, вважає автор. «Після того як США багато років, особливо в 1990-х, впливали на події в Росії, те, що Кремль знову зображають у ролі світового ляльковода, – в його розумінні – солодка помста. А головне, підтримка Трампа Кремлем – елемент довгострокової стратегії, покликаної сіяти розбрат на Заході», – говориться в статті. На думку Меттьюза, Кремль вважає, що Росія виграє щоразу, коли західний істеблішмент, збентежений, опиняється в незручному становищі.
Питання про те, яким чином Трамп став «людиною Путіна у Вашингтоні», – загадковіше. Екс-директор ЦРУ Майк Морелл вважає, що кремлівський лідер за допомогою лестощів «завербував Трампа в якості мимовільного агента РФ».
«У Росії у Трампа є ділові зв’язки, що йдуть від 1987 року», – стверджує Меттьюз. У той час Трамп обговорював ідею будівництва готелю разом з «Интуристом». «Та угода скінчилася нічим, але в 1996-му Трамп повернувся, щоб вести переговори про проект елітного кондомініуму разом з американським гігантом тютюнової індустрії «Ліггетт-Дукат» («Liggett-Ducat» – так в оригіналі; насправді так називалася московська тютюнова фабрика, що належала американській компанії. – Прим. ред.). У 2005 році американський олігарх сподівався побудувати в Росії «Вежу Трампа», але й ця угода провалилася.
«Трампові більше таланило з продажем елітної нерухомості багатим росіянам на Заході», – веде далі автор. Крім того, оскільки після кількох банкрутств Трампові було важко залучити гроші на Заході, він знайшов у російських і казахстанських інвесторів кошти для чотирьох проектів свого партнера – нью-йоркської компанії «Bayrock».
«Потяг Трампа до Кремля посилився після того, як у 2014 році він розпочав політичну кар’єру. Трамп оточив себе радниками, які тісно пов’язані з путінським режимом», – пише далі автор. Так, головний радник Трампа у міжнародних справах Картер Пейдж свого часу керував московським офісом компанії «Merill Lynch» і одночасно був радником в енергетичному гіганті «Газпромі», де у нього й зараз є свої акції. Саме він є завзятим прихильником зняття антиросійських санкцій через Крим, а Трамп у зв’язку з цим заявив, що «розгляне це питання».
Завдяки своїй політичній кар’єрі Трамп став важливим елементом у стратегії Путіна щодо ослаблення Заходу й залучення консерваторів до антиліберального альянсу, який очолить Росія, вважає Меттьюз.
«У плані темпераменту між Путіним і Трампом мало спільного. Путін – жорсткий, потайливий професійний працівник КДБ, який чудово себе контролює, до влади він прорвався не через публічну політику, а тому, що був ідеальним придворним для Бориса Єльцина. Трамп – ґендляр веселого норову, охочий до розкошів та гарних жінок, який гостро потребує визнання з боку мас», – вважає автор.
Але Меттьюз усе-таки знаходить у них спільні риси: «Обидва – блискучі тактики-пристосованці, що скептично ставляться до правди й охоче висмикують окремі факти, аби вибудувати пояснення, що працюють на їхню мету». На думку автора, Трамп більше схожий не на Путіна, а на російських або українських олігархів, які підкоряють собі політичні рухи, щоб використовувати їх для задоволення власних амбіцій і ділових інтересів.
«Кремлівська підтримка Трампа аніскільки не вплине на підсумки виборів», – вважає автор. За його словами, навіть розголос листів із серверів Національного комітету Демократичної партії не особливо вдарив по рейтингу Гілларі Клінтон. «Справжню небезпеку становлять методи кібервійни, застосовувані Кремлем для зриву виборів, а також ширша та лиховісніша політична програма, яку прагне втілити Кремль», – говориться в статті.
