У китайському місті Ханчжоу пройшов одинадцятий саміт лідерів країн «Великої двадцятки» (G-20), який для нас, українців, цікавий насамперед ставленням його учасників до агресивних дій Кремля проти України.
Пам'ятаючи скандальні для Москви наслідки саміту G-20 в Австралії в листопаді 2014 року і не дуже вдалий для неї саміт у Туреччині в листопаді 2015 року, Кремль виконав величезну підготовчу роботу, щоб у Китаї здійснити прорив і вивести Росію з політичної ізоляції, в якій вона знаходиться вже більше двох років.
Путін намагався зробити все можливе для того, щоб перетворити «нормандську четвірку» на «нормандську трійку» – без президента України П. Порошенка. За словами помічника президента РФ
Ю. Ушакова, «після подій у Криму Росія повністю відмовилася розглядати можливість зустрічі в «нормандському форматі» за участю президента України». Однак А. Меркель і Ф. Олланд не повелися на ці провокації і чітко заявили, що «нормандський формат» передбачає участь президентів чотирьох, а не трьох країн. Тому обговорення проблем російсько-української конфронтації Москві довелося перевести в режим двосторонніх зустрічей.
Але і тут Путіна спіткала поразка.
Ще до початку переговорів із ним, на спільній з прем'єр-міністром Великої Британії Терезою Мей прес-конференції, Барак Обама однозначно заявив: «Ми продовжимо протистояти російській агресії в Україні». Після завершення переговорів з Путіним він визнав, що діалог із президентом РФ не призвів до взаємоприйнятних домовленостей. За даними агентства «Блумберг», сторонам так і не вдалося досягти взаєморозуміння ані по Сирії, ані по Україні.
Введення Вашингтоном додаткових санкцій проти Росії ще до саміту G-20 свідчить про те, що в Білому Домі й не очікували якихось позитивних зрушень.
4 вересня зустріч канцлера ФРН А. Меркель з В. Путіним тривала близько двох годин. Як повідомив офіційний представник німецького уряду Штеффен Зайберт, лідери двох країн «дуже конкретно» обговорили різні питання, пов'язані з подальшим виконанням Мінських угод.
5 вересня зустріч президента Франції Ф. Олланда з В. Путіним тривала довше запланованого – 1 годину 20 хвилин. Як зазначило французьке радіо RFI, «ні для кого не секрет, що відносини між Росією і Францією характеризуються принциповими розбіжностями, які до цього часу не привели до налагодження довірчих відносин між Путіним і Олландом». Якщо для В. Путіна питання Криму є «закритим», то для Ф. Олланда Крим залишається українським.
Після зустрічі з президентом РФ Ф. Олланд заявив, що представники країн-учасниць «нормандської четвірки» домовилися продовжити роботу щодо врегулювання ситуації в Україні і через кілька тижнів провести зустріч на вищому рівні.
Результати зустрічі G-20 у Ханчжоу продемонстрували, що загальна тенденція розвитку відносин між провідними країнами Заходу і Росією є негативною для Москви і змінити цю тенденцію на свою користь Путіну на саміті не вдалося. Позиції США, ФРН і Франції щодо суверенітету України і непорушності її міжнародно визнаних кордонів залишилися незмінними і були чітко та однозначно ще раз доведені до керівництва РФ, не залишаючи йому надії на успішність його політичних маневрів із метою розколу єдиної позиції держав Заходу щодо російської агресії проти України. В. Путіну також не вдалося пом'якшити позицію західних лідерів щодо санкцій проти Росії.
На наш погляд, той факт, що Б. Обамі під час переговорів з В. Путіним на саміті G-20 не вдалося досягти порозуміння щодо ситуації в Сирії і Україні, свідчить про те, що Путін уже не сприймає серйозно Обаму, термін перебування якого добігає кінця у січні 2017 року, і робить ставку на перемогу на президентських виборах у США Дональда Трампа, відомого своїми проросійськими і зокрема «пропутінськими» симпатіями. Такою ж мірою Путін робить ставку на прихід до влади проросійських політиків у результаті президентських виборів у Франції у квітні-травні 2017 року та парламентських виборів у ФРН восени 2017 року. Здається, Путін спробує «протриматися» до зміни влади у згаданих країнах, і при цьому, в кращому випадку, буде прагнути заморозити ситуацію на Донбасі шляхом саботування, блокування та ігнорування Мінського процесу, а в гіршому – посилювати збройний і політичний тиск на Україну з метою дестабілізувати ситуацію та змінити владу в нашій країні на користь проросійських сил, головним чином колишніх «регіоналів».
На наш погляд, Мінські угоди можуть бути виконані лише за однієї умови – в першу чергу відновлення за сприяння міжнародної збройної поліцейської місії ОБСЄ повного контролю України над нині неконтрольованою 400-кілометровою ділянкою українсько-російського кордону на Донбасі. Тому керівництво України має зробити все можливе для того, щоб ця умова стала першим пунктом Мінських угод і безумовним зобов'язанням Російської Федерації. З цією пропозицією Україна має звернутися до всіх учасників «нормандської четвірки» і США. Крім цього, вкрай бажано розширити «нормандську четвірку» до семи учасників, запросивши представників США, Великої Британії та Італії, тим більше, що такий формат уже був задіяний на недавньому саміті НАТО у Варшаві.
